У балетній залі Закарпатського облмуздрамтеатру режисер Олександр Саркісянц, 58 років, репетирує п"єсу британського драматурга Ніла Саймона "Дурні". Каже, що вона про українців.
Дія п"єси відбувається в українському селі Куличівка. Режисер робить 20-хвилинну перерву, запалює сигарету "Мальборо". Починає згадувати, як одружувався.
— Ми з товаришем жили на п"ятому поверсі в малосімейці, а моя майбутня дружина Галя — на першому, — розповідає російською. — У неї в туалеті щось із трубами сталося. Друг каже: "Там такі дєвки класні. Давай познайомимося". Він представив мене сантехніком. Потім кілька разів Галя позичала мені гроші. Коли набігло 75 карбованців, я вирішив з нею одружитися. Жінка не любить, коли я розповідаю цю історію, — сміється Саркісянц. — Вона тепер у бізнес вдарилася. Має подарункові відділи в магазинах "Карпати" й "Україна".
Уточнюю, коли він побрався з Галиною.
— 1981-го, ні, 1983-го, — плутається Саркісянц. — Пам"ятаю, того дня грали футбольні збірні СРСР і Бельгії. Ми ще програли 4:2. Точно, це було 14 липня! У першу шлюбну ніч я дивився футбол. Галя питає: "Ти будеш зі мною щось робити?". А я відповідаю: "Зачекай, бо наші програють".
Телефонує дружині. Просить нагадати, в якому році побралися.
— 1986-го, — повідомляє мені. — Дітей в нас нема. Зате тримаємо кішку Ксюшу, порода — ужгородська осіння, на смітнику її знайшов. І скотч-тер"єра, як у президента США Джорджа Буша. Такі вушка, хвостик, борода, — показує на собі. — Звати його по-голландськи — Гульден.
У підвалі театру в Саркісянца є майстерня. У ній він відливає чеканки.
Поклав тапки біля каструлі з борщем
— Оця називається "Навздогін за примарним щастям", — показує. — На ній хлопець перестрибує на коні через кохану. Хоче наздогнати іншу дівчину. А та летить на мильній бульбашці. Бульбашка лопається, а хлопець умирає. Поряд із ним скаче Смерть. Цю роботу я створив 30 років тому.
Каже, що в театрі є лише дві його картини. Решта висять по музеях. Хвалиться, що в майстерні побували мер Ужгорода Сергій Ратушняк, 45 років, та міністр з надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич, 40 років.
— Ратушняк добре розуміється на культурі. А Шуфрич який класний! Після спектаклю "Нічний сторож і прачка" подарував букет троянд. Я проводив на Закарпатті конкурс краси. Перша дружина Шуфрича Наталя Ворона брала в ньому участь. Тоді Нестор у неї і закохався.
В Олександра дзвонить телефон.
— Так, почисть, — каже чоловік у слухавку. — І залий холодною водою.
Дружина питає, чи можна почистити картоплю, — пояснює Саркісянц. — Усім чоловікам одразу після одруження на стіні в кухні треба видряпати цифру "3". Хай дружина знає, що має тільки три спроби посваритися. Моя Галя одну вже використала: коли я поклав тапки біля каструлі з борщем. Відтоді ми не сварилися.
1948, 6 липня — Олександр Саркісянц народився в місті Калініні (нині Твер), Росія, у родині військового
1949 — родина переїхала до Вінниці
1953 — охрестили у православній церкві
1972 — закінчив Рівненський інститут інженерів водного господарства; працював у Рівному слюсарем, інженером
1976 — відлив картину "Навздогін за примарним щастям"
1980 — закінчив Київський театральний інститут, режисер Закарпатського обласного муздрамтеатру
1986, 14 липня — одружився з уродженкою Миколаєва Галиною
3 
35413
Коментарі