"Я знаю, що брат зраджує своїй дружині. А вона — моя найкраща подруга, — пише киянка Леся, 32 роки. — Ми довіряємо одна одній найпотаємніше. Вони з Євгеном живуть у шлюбі сім років. Вона здогадується, що він має іншу. Я просила брата зупинитися. Але коханка ніби приворожила його. Бреше, що затримується на роботі допізна. А всі вечори проводить із нею. Мені шкода Юлі. Вона не заслуговує такого ставлення до себе".
Листи коментує столичний біоенергетик Валентина Гавура. Сканує долонею фото Юлі та Євгена. Жінка при надії. Тримається за живіт.
— Юля народить наприкінці червня. Роман Євгена до того часу дасть тріщину. Повернеться в сім'ю. Але вам це не даватиме спокою. Тримайте язика за зубами. Бо розіб'єте сім'ю, втратите брата й подругу. Остання навряд чи пробачить вам, що довго тримали зраду в таємниці. Дайте їм розібратися самостійно.
"Два роки тому ми взяли дівчинку з дитбудинку, — пише Христина з Івано-Франківщини. — Батьки та друзі відмовляли нас. Ми й самі боялися, що рано чи пізно гени дадуть про себе знати. Про її батьків нам нічого невідомо. Спочатку було важко. Але завдяки підтримці чоловіка я прийняла й полюбила цю дитину, як рідну. Зараз я при надії. До того шість років безуспішно намагалися зачати. Ми з чоловіком вирішили, що не зупинятимемося на цьому. Як тільки наша дитина навчиться ходити, візьмемо з інтернату ще хлопчика. Але в нас невелика двокімнатна квартира. Маємо ділянку, на якій чоловік хоче будувати. Тільки грошей постійно бракує. Залили фундамент. На тому будівництво закінчилося ще торік".
Біоенергетик запалює три свічки. Кладе праву руку на фото Христини, її чоловіка Миколи та доньки Єви.
— Ідеї з будівництвом зайдуть у глухий кут. Бракуватиме грошей, аби довести все до толку. Це може розтягтися на 10 років. Вашу земельну ділянку хоче викупити далека родичка. Варто погодитися на її умови. Виручите непогані гроші, зможете купити квартиру. Другу дитину всиновите за два роки. Хлопчик буде на два роки старший за вашого первістка.
"Онук Едік уперше втік із дому в 13 років, — пише 61-річна Галина Сергіївна з міста Ковель на Волині. — Тоді його батьки розлучилися. Мати привела додому нового чоловіка. Шукали Едіка два дні. Ховався у друга. За рік дізналися, що він попробував наркотики. У дев'ятому класі знову зник. Улітку на тиждень поїхав на море. Цьогоріч закінчує школу. Хоче їхати до Києва поступати. Я відмовляю доньку. Якщо відпустимо його, обов'язково вляпається в щось".
Кладе в конверт паспортне фото Едуарда. Він — русявий, кучерявий, у фіолетовій сорочці.
— Онук учитиметься на юриста далеко від дому. Але часто навідуватиметься. Ваші хвилювання марні. На нього чекає велике майбутнє. Не відмовляйте від вступу до київського вузу. Підтримайте його вибір.
"Син Антон — колишній підприємець, — пише вінничанка Антоніна, 64 роки. — Був власником двох продуктових магазинів, які програв у карти. Потім запив. 2013-го спробував лікуватися від алкоголізму й почати все з нуля. Восени позаторік його призвали в АТО. Після дембеля став таксувати. Живе зі мною. Невістка сім років тому виїхала до Італії. Повертатися в Україну боїться. Востаннє була вдома 2012-го. Навряд чи їх ще поєднує щось, крім штампу в паспорті. Я прошу, щоб розлучився. А він не хоче. Ми вже стільки часу нічого про неї не знаємо. Може, вона там має чоловіка й дітей?"
У конверт вкладає весільне фото Антона й невістки Юлії, зроблене восени 2005 року. Наречена — худа та висока, із кучерявим каштановим волоссям до пояса.
Не підбивайте сина на розлучення. Розірве шлюб, коли зустріне іншу. У невістки дітей немає. Але повертатися додому вона не планує. За цей час мала зв'язок із двома чоловіками. Обидва кликали заміж, але зв'язувати себе шлюбними узами вона не бажає. Антону варто стерегтися товариша, який підбиває до бізнесу на двох. Зникне з грошима ще до того, як розпочнуть спільну справу.
"Старший син Вітя 26 років живе у шлюбі з невісткою Тетяною, — розповідає в листі 67-річна Інна Петрівна з Рівненщини. — Жили по-різному. Невістка не раз зраджувала, але син усе терпів. У травні торік поїхала в Польщу. За кілька місяців опинилася в Італії. А тепер живе у Празі, де на заробітках наш онук Дмитро. Переживаємо за сина. Він винить себе, що все так сталося. А я хвилююся, щоб не почав пити. Бо має схильність. Інша онука живе з хлопцем у цивільному шлюбі. Обоє працюють у ресторані. Одружуватися поки що не збираються".
В онуки є неприємний досвід попередніх стосунків. До загсу хлопець її не затягне, доки вона не завагітніє. Сину пережити розлуку з дружиною допоможе будівництво чи ремонт. Пити не почне. Шукатиме розради в інших жінках. Знайомство з однією з них може закінчитися цивільним шлюбом.
2 
1
Коментарі