"Точно можу сказати, що заміж поки не збираюсь"

 

—?Приятно познакомиться, — 43-річна міс Україна-95 Влада Литовченко підходить до столичного ресторану "Корона" неподалік площі Льва Толстого. Парковка біля закладу заповнена. Тому водій припаркував її "рендж ровер" за 20 м.

У ресторан заходить після нас. Влада першою вітається з адміністратором, тоді з офіціанткою. Пропонує сісти за крайній столик. Замовляє собі еспресо без цукру. Ставить чорний "айфон" на безшумний режим, ховає його в чорну сумку. Просить дозволу розмовляти російською.

Із модельного бізнесу пішли остаточно?

—?Після 14 років ця робота мене геть виснажила психологічно. Працювати з моделями складно. Приміром, дівчина є рекламним обличчям кампанії. Це ж наймається цілий штат людей, що працює з нею. А вона не приходить на зйомку. З ранку мені дзвонить замовник: "Где же ваша модель?". А в неї три дні відключений мобільний. Усі претензії вислуховую я. За п'ять днів дівчина виходить на зв'язок: "Ой, вибачте, мені треба було поїхати з міста". Звісно, таких я одразу звільняла. Але на їх місця приходили не кращі.

В Україні немає "чорного" списку моделей, куди заносили б недобросовісних дівчат. Тому всі змінюють агентства, як рукавиці. А тоді ще почали ходити легенди, що дівчата з нашого агентства надають ескорт-послуги. Я вже дорослішала, і мені це не подобалося. Захотіла змінити цю сферу на щось серйозне. Багато моїх знайомих із захватом розповідали про Дипломатичну академію при МЗС України. Казали, що там досвідчені, серйозні викладачі. Я вирішила піти туди вчитися.

А не пізно було в 36 років?

—?Наймолодшому студенту в нашій групі було 27, найстаршому — 45. Два роки я вчилася на стаціонарі. Так мені подобалося, що ходжу на пари. Що мене навчають, а не я. Лекції від Удовенка, Зленка, Горбуліна про зовнішню політику — були новими для мене. По закінченні академії стала магістром зовнішньої політики. Продовжила навчання в аспірантурі. Сподіваюся наступного року захиститися. Дисертацію вже написала, зараз погоджую її.

Випрямляє спину. Сидить так до кінця 1,5-годинної розмови.

Як стали моделлю?

—?У 1980-х, коли вийшла заміж — викладала музику в середній школі №250 в Києві. Мала звичайне життя, звичайного чоловіка. Жили на Борщагівці, на краю землі. Після роботи годинами стояла в чергах за продуктами. Готувала їсти, прасувала сорочки. Доглядала доньку. Отримувала 20 доларів зар­плати. Більшість грошей витрачали на продукти. Тоді якраз по телевізору почали показувати перші конкурси краси. Я припадала до екрана. Любила купувати журнали про моду. Так захопилася красивими моделями, що захотіла такого життя. Подала свої дані на конкурс до агенції. Її керівник сказав, що для подіуму мені бракує 5-6 сантиметрів. І за три місяці я раптом "виросла" на 5 сантиметрів. Зараз у мене 178.

Скільки важила тоді, не знаю досі. Я ніколи не зважуюся. Мій критерій — джинси, які носила у 20 років. Якщо стають затісні — набрала пару зайвих кілограмів. За день до фіналу був останній відбір учасників. Я була єдиною дівчиною з вулиці, не мала досвіду. Інші ходили подіумом не один рік. Тому не пройшла, але не розчарувалася.У перервах між уроками музики зачиняла кабінет. Вмикала пластинку зі швидкою музикою. Взувала підбори і вчилася дефілювати між партами. Тоді подала заявку на конкурс "Міс Київ-94".

Чоловік вас підтримував?

—?Про мою перемогу на "Міс Київ-94" рідні дізналися з газет. Чоловік сказав, що маю продовжувати працювати у школі й виховувати доньку. Він був архітектором, заробляв від проекту до проекту. Жили ми на мою вчительську зарплатню. Могли кілька місяців сидіти без копійки. Я все ж сказала, що буду моделлю. Він попросив за два дні звільнити квартиру. Тоді перебралася до батьків у Бровари. Ще рік їздила звідти на роботу в школу. А вже за рік змогла оплачувати квартиру в Києві.

Спілкуєтеся?

—?Ні. Бо за 23 роки він жодного разу не цікавився донькою. Не кликав її на відпочинок. Не допомагав вступати до університету. Я навіть не згадаю, чи він хоч раз за цей час подзвонив.

Кажуть, ви вчетверте збираєтеся заміж?

—?Я зараз не сама. Але мій обранець — людина непублічна. Так багато працює, що не має часу зі мною кудись виходити. Тому бачимося на вихідних. Точно можу сказати, що заміж поки не збираюсь. Не бачу необхідності ставити штамп у паспорт. Зараз статус "заміжньої жінки" вже не модний.

Від першого чоловіка Влада має 23-річну доньку Маргариту. Від натупного шлюбу, із президентом компанії мобільного зв'язку "Київстар" Ігорем Литовченком — 10-річну Христину. Три роки тому побралася з дніпропетровським бізнесменом 54-річним Сергієм Прокаєвим. Розлучилися 2012-го.

—?Розлучилася, коли я працювала в Києво-Печерському заповіднику. Це був складний період, на мене звалилося стільки брехні! Більших ударів за життя я не отримувала. Я не плакала, плакала моя мама. Її розчаровували мої оголені фотографії 8-річної давнини для журналу "Плейбой", що випливли в пресі (Влада Литовченко рік працювала заступником директора Києво-Печерського заповідника. — "ГПУ"). Ці знімки перетворили мої досягнення за минулі роки на нуль. Звання, якими я раніше пишалася ("топ-модель", "міс Україна") зіграли проти мене. Ті знімки розповсюдила людина, яка має судимість за педофілію. Рік тому вона працювала в заповіднику. Прізвище не називаю, хай цим займаються правоохоронні органи.

Ви тоді казали, що за свою посаду дали 50 тисяч доларів хабара.

—?Телеканал, де це транслювалося, не надав оригіналу. Суд визнав, що ця інформація не відповідає дійсності. Мої слова, що пішли в ефір, змонтували з кількох речень. Усі позови проти мене колишня очільниця Києво-Печерського музею Вікторія Ліснича програла. До речі, саме Вікторія Миколаївна запросила мене на посаду заступника директора закладу. Ми познайомилися, коли вона була заступником міністра культури. Ходили на каву разом, обідали. Наші діти навіть подружилися.

Тепер я каюся, що була фігурантом тих скандалів. Бо ті події відбувалися на святій лаврській землі. Прошу пробачення і за себе, і за свої слова, і за свої вчинки.

Зараз працюєте?

—?Лишилася на посаді позаштатного радника гендиректора заповідника. Також очолюю Міжнародний фонд культурного співробітництва. Із вересня викладаю курс "Всесвітня спадщина ЮНЕСКО" в одному зі столичних університетів. Не називаю його, щоб туди не ввірвалися журналісти з камерами.

29 березня цьогоріч матір Влади 72-річна Альбіна Сайкіна загинула під колесами маршрутки у місті Бровари під Києвом. Послизнулася на льоду й упала головою під праве заднє колесо мікроавтобуса. Водій її не помітив і рушив.

Коли питаю про це, Влада різко змінюється.

—?Ми з доньками, Маргаритою і Христиною, досі не віримо, що її немає. Рита мені каже: "Коли людина хворіє, то на смерть очікуєш. Наче легше її пережити. А коли йде із життя трагічно й випадково — таке враження, що повернеться".

На водія маршрутки до суду не подавали?

—?Я розумію, що це трагічний випадок. Усе сталося в 15.30, а я дізналася лише в 23.30. Маму того дня щось штовхнуло їхати купувати насіння. Хоч пішов найбільший снігопад у Києві. Маргарита за дві години дзвонила їй. Умовляла не їхати. Це був такий трагізм у комплексі — погодні умови, необережність мами. І, можливо, неуважність водія. Мама просто йшла назустріч своєї долі. Я не хочу псувати життя людині, яка була лише одним зі спів­учасників цього повороту подій. Усім пробачила. І водієві, і фігурантам скандалу в Лаврі. Все це навернуло мене до Бога. Майже щонеділі ходжу до церкви. Молюся по 40 хвилин зранку й увечері. Дотримуюся постів.

45 разів стрибнула з парашутом

Влада Литовченко тричі на тиждень ходить у спортзал. Займається аеробікою й фітнесом. Цьогоріч отримала права пілота. Керує вертольотом під наглядом інструктора й пілота.

—?Почала зі стрибків із парашута. За п'ять років маю їх 45 із висоти 4-5 тисяч метрів. Уперше стрибнула на київському аеродромі "Чайка". Страшно було переступати в оту безодню. Здається, летиш повільно, а насправді політ із висоти чотири кілометри триває лише три хвилини. Було таке враження, що я — пташка.

Не вміє плавати, бо боїться глибини. Тричі здавала на водійські права. Проте машини не водить. Каже, що не подобається.

×