- На тобі вінець безшлюбності, пороблено давно, ти ніколи не вийдеш заміж, - каже мені чорнява жінка років під 30 у довгому середньовічному платті й шльопанцях із намистинами зі стеклярусу. В народі її кличуть ясновидицею Русалиною. Сама Русалина у рекламних оголошеннях називає себе "служителькою Богу".
"Я беруся лише за ті проблеми, які можу вирішити", - запевняє Русалина в об'яві у бещкоштовній газеті, яку вкидають багатьом киянам у скриньку. Працює знахарка одразу у восьми напрямках: ясновидіння, передбачає долю, вдається до білої магії, зберігає сімейне вогнище, усуває вроки, робить обряди на успіх у бізнесі, знімає вінець безшлюбності, визначає сприятливий час для купівлі квартири.
Телефоную за зазначеним номером.
- Ви помилилися, - відповідає приємний чоловічий голос.
Проте хвилин за 10 мені передзвонюють. Жіночий голос призначає зустріч на Хрещатику.
- Тільки приходьте рівно о 14-й, - застерігає. - Ми дбаємо про конфіденційність і не допускаємо зустрічей клієнтів. І ще, принесіть фото людей, які вас цікавлять.
У редакції придумуємо легенду. Начебто я - секретарка, працюю з коханим в одній фірмі. Три роки зустрічаємося, а женитися не хоче. Недавно я рилася в його сумці й знайшла фото красивої жінки. Тепер хочу знати, одружимося ми чи ні й чи будуть у нас діти. Беру фото "коханого" - 27-річного Олексія Порошенка, сина міністра економіки Петра Порошенка. Олексій входить до десятка найзаможніших наречених України. У колготки засовую диктофон, до бюстгальтера чіпляю мікрофон, одягаюся в джинси й широку сорочку та приходжу на Прорізну, 3 за чверть друга. На домофоні набираю 15.
- Почекайте на вулиці, - скеровує мене приємний жіночий голос, - я відчиню вам рівно о другій.
У призначений час мене впускають. На сходовому майданчику перед 15-ю квартирою ворожки пахне ладаном і парфумами "Шанель". Двері оббиті коричневою шкірою. Це орендоване житло. Таку ж квартиру на четвертому поверсі здають за 1300 доларів на місяць.
- Зачекайте, - відчиняє двері володарка приємного голосу - руда яскраво нафарбована жінка років 60. І вже за кілька хвилин мене зустрічає сама Русалина. Великі карі очі дивляться допитливо, чоло низьке, чорне волосся розділене посередині й зібране у хвостик.
- Не роззувайтеся, - йдемо до просторого приміщення зі шкіряними меблями, руда жінка лишається там.
Знахарка заходить у кімнатку без вікна, де помістився тільки дешевий офісний стіл та високе шкіряне крісло, в яке сідає Русалина. Звичайний побитий міллю стільчик пропонує мені.
- Розказуй, що в тебе сталося, - зазирає в очі.
Я розказую і оглядаю кімнату. Стіл стоїть упритул до стіни, на неї сперті десятки ікон. Поряд рядок бляшанок і три пляшечки з ефірними оліями. Найближче до мене лежать три свічки завтовшки як людська рука. На синій написано церковнослов'янською "На счастие", зелена позначена "На успехь", жовта - "На богатство".
- Покажи свої ручки долонями вгору, - просить Русалина. Дає мені ксерокс малюнка. На ньому велика чорна пляма і багато маленьких. - Обери собі одну точку й дивися на неї, не моргаючи. Не моргаючи! - уточнює, коли в мене вже лінзи ледве не випадають з очей. - Та-ак, а тепер дивися на стелю, ти там побачиш світляну кулю. Бачиш?
- Так, - брешу, хоча насправді там видно тільки круглу брудну люстру.
- І яке видіння в цій кулі ти бачиш? - тихим замогильним голосом питає Русалина.
- Підкову, - ляпаю перше, що спало на думку.
- Підкову-у... - скорботно цокає язиком знахарка. - Тобі пороблено вінець безшлюбності, давно, - ставить діагноз.
- Це я вийду заміж, а потім розійдуся? - уточнюю, бо вдруге заміжня.
- Ні, ти ніколи не вийдеш заміж! - запевняє знахарка. - Твій хлопець тебе любить, я бачу в нього почуття, але тобі пороблено, дуже давно.
Шморгаю носом.
Пиши, що треба: два чисті чоловічі носовички, два чисті кухонні рушники, фото, де ви разом
- Не плач, усе поправимо, - втішає Русалина. - Ти хочеш його повернути? Заміж хочеш?
Після ствердної відповіді провидиця підсовує до мене стосик стікерів, на яких зображена свічка, дає дешеву китайську ручку і диктує:
- Пиши, що треба: два чисті чоловічі носовички, два чисті кухонні рушники, фото, де ви разом. До речі, яке його фото в тебе на мобільному?
Розумію, що вляпалась, і брешу, що мобільний украли.
- Ну, і дєнюжку якусь треба буде. Думаю, 1200 гривень вистачить, - Русалина наче нічого не помітила.
- А дешевше не можна? - полегшено зітхаю я.
- Ми ж не на базарі, - дивується. - І взагалі це по Києву нормальна ціна. Мені ж потрібно закупити необхідні компоненти.
- Може, я сама їх куплю? - все ж таки я граю роль секретарки, а вони не отримують мільйонів.
- Не купиш, - категорично обриває Русалина. - Ось таку свічку, - тицяє в "Успехь", - я куплю за найнижчою ціною в 200 гривень, бо в мене знайомства. А ти нікого не знаєш, тобі за 1200 продадуть.
- Дорого, - зітхаю.
- То коли ти зможеш принести гроші? Через годину? Півтори?
- Та не знаю. А можна подумати?
- Так, звичайно, - якось із викликом каже Русалина, різко підводиться і підходить до мене із масивним металевим розп'яттям.
"Зараз як садоне", - думаю.
Але знахарка мило всміхається й говорить:
- Хочу перевірити вашу ауру, - перш, ніж устигаю отямитися, вона, як міліціонер під час обшуку, починає шарити по мені хрестом. Мікрофона не помічає.
- Поперек болить? - питає, проводить по спині й оглядає мої 12-сантиметрові підбори.
- Поболює, - тут брехати не доводиться.
- Розкрий тут, - показує рукою на блузку. Я белькочу про суворе виховання і нелюбов роздягатися при незнайомих жінках.
- Мені треба оглянути твоє сонячне сплетіння, - шипить Русалина і висмикує з-під моєї блузки дріт від мікрофона.
- Хто тебе прислав? - її обличчя вмить біліє, усмішки як не було.
Діватися нема куди. Кажу, що так і так, журналіст, перевіряю кваліфікацію київських знахарів.
- Дістала і віддала мені касету! - наказує знахарка, руки у неї трусяться.
- Та це ж цифровий диктофон, тут нема касет.
- Ти ж розумієш, як тобі буде погано, коли хоча б щось напишеш? - трохи заспокоївшись, Русалина сідає на краєчок крісла.
- Можливо, але Бог усе бачить, і вам від того теж краще не стане, - припускаю. - До того ж я хочу писати те, що було насправді. І якби ви сказали, що на фото - Олексій Порошенко, а не мій коханий, я б так і написала.
Русалина трохи безтямно оглядає ікони, зупиняється на лику Богородиці.
- Твою мать, а ще плакати намагалася!
- Ну, поперек у мене справді болить, - втішаю знахарку.
- Іди геть! - кричить Русалина. - Ти ж не будеш нічого писати, ти ж не дурна дівчинка? - ствердно-запитально кричить мені услід.
Знахарі рекламують себе фотографіями з церквами та священиками
Русалина розміщує фотографії, на яких вона з людьми різних церковних рангів. У безплатній газеті оголошень за вересень "знахарка" стоїть поряд зі священиком, а внизу підпис "Русалина та отець Олексій у молитві за спасіння людських душ". У Київському патріархаті "ГПУ" запевнили, що цей священик не належить до їхньої єпархії":
- Він має років 30, а вже носить головний убір митру - це дозволяється у нас тільки після 20-30 років служіння.
У Московському патріархаті відмовилися давати коментар на диктофон.
- Це дуже неякісне фото, я не можу сказати, чи це наш священик. Принаймні я з ним не знайомий і що це за церква, сказати не можу. А ця жінка не має права називатися служителькою від Бога, бо церква не схвалює знахарства, ясновидіння, тим більше магію. До того ж вона назвалася Русалиною - неправославним іменем, чого церква не схвалює, - говорить єпископ Пантелеймон.
Кілька років тому в київських газетах з'явилася реклама цілительки Віолетти. Жінка стоїть біля Покровського храму на Подолі, називається матушкою і пропонує записатися до неї на прийом. "Допомагаю людям у будь-яких складних ситуаціях", - запевняє Віолетта і додає, що багато років "віддано рятує душі й тіла" людей із "різних куточків країни".
- Я цю жінку ніколи не бачив, - запевняє настоятель Покровського храму Володимир Черпак. - Ніякого стосунку до нашої церкви вона не має. Благословення на її діяльність, дозволу на розміщення фото нашого храму їй ніхто не давав.
Віолетта досі працює поряд зі станцією метро Палац Україна, неподалік Голосіївського райвідділку міліції.
Мільйон доларів віддати нікому
Американський бізнесмен74-річний Джеймс Ренді, колишній ілюзіоніст, із 1996-го обіцяє віддати $1 млн екстрасенсу, який продемонструє справді надзвичайні здібності.
- Якщо ви ясновидець, - каже Джеррі, - спробуйте угадати щасливі номери лотерейного розіграшу, призначеного на наступну п'ятницю. Здійміться над землею хоча б на кілька секунд на 2 сантиметри. Зробіть таке, у що я повірив би.
За 16 років жоден екстрасенс не довів, що має дар. Тому мільйон залишається на рахунку підприємця.
2 
1
Коментарі
10