Тамара Дардан випросила у Брежнєва гроші на школу

 

78-річна Тамара Дардан із села Тернівка Смілянського району на Черкащині 1 вересня 55-й раз зустріне дітей у місцевій школі. Тамара Павлівна — найстарший директор школи в області.

До районного відділу освіти жінка вийшла після наради вчителів. На шиї зав"язана червона косинка.

— Ой, вы меня фотографировать будете? Так я не в порядке! — вихоплює із сумки губну помаду. Поправляє руками зачіску. Каже, у школу прийшла працювати 1953-го, викладала російську мову. 1971 року призначили директором. Через 8 років поїхала в Москву — просити гроші на нову школу в тодішнього генерального секретаря Компартії Леоніда Брежнєва.

— У тісних класах було по 45 дітей, приходили учні з сусідніх сіл Попівка, Сердюківка, Ковалиха, Санжариха... Ходило 680 учнів, а нині — 168, — зітхає. — Зайшла в Центральний комітет за посвідченням делегата Всесоюзного з"їзду вчителів. У коридорі зустріла Леоніда Брежнєва. Підскочила до нього й кажу: "Леонід Ілліч, ви єдина у світі людина, яка може мені допомогти. Я з історичного села. У нас у Дмитрівській церкві похований генерал Граве, герой битви при Бородіно. Побудуйте нам нову школу". Він узяв за руку й повів у відділ освіти. Там сказав: "Этой даме разрешить всё, что пожелает. Подарите ей проект новой школы". Принесли кошторис на 646 тисяч карбованців. Потім кожні два тижні давали в Москву телеграму зі звітом.

У мене даже куриці немає

Школу звели за 8,5 місяця: три корпуси з одно-, дво- і триповерхових приміщень. Із Києва привезли меблі. Довкола на чотирьох гектарах посадили парк.

— Організувала хор сільський і шкільний. В останній ходило 80 душ, займали перші місця в області. Сама грала на акордеоні.

Каже, кілька років тому в школі почали протікати дахи.

— Поїхала просити допомоги в Київ, до колишнього "афганця" Сергія Червонописького (нардеп-соціаліст п"ятого скликання Верховної Ради. — "ГПУ"). Він родом із Черкас, у нашому шкільному музеї є його фото, дуже гарний. Червонописький подзвонив черкаським "афганцям", попросив 50 тисяч гривень. На ремонт даху привезли якийсь матеріал з Естонії — 25 років гарантії. Із грошей залишалося 10 тисяч, то ми спортзал відремонтували.

Питаю, як стала педагогом.

— Літературу дуже любила, хоча мої батьки та брат Сергій — усі медики. Батько Павло Олександрович був психіатром. Його 1947-го із Херсона в Смілу перевели, щоб організував психіатричну лікарню. У Смілі я закінчила школу, вивчилася в Золотоніському педучилищі. Працювати направили в Тернівку, за 15 кілометрів. Звідси чоловік — Борис Клименко. Він колишній військовий капітан.

Не сварить, що досі працюєте?

— Що вдома не живу? — жартома перепитує. — Борис Васильович із цим давно змирився. Я кінця відпустки не можу дочекатися — усе норовлю в школу втекти.

Тримаєте якесь господарство?

— Нет! Что вы, милочка? — закриває обличчя руками. — У мене даже куриці немає.

1929, 27 вересня — Тамара Дардан народилася у Херсоні в родині медиків
1947 — батьки переїхали в Смілу на Черкащині, за 3 роки закінчила Золотоніське педучилище
1953 — працює в Тернівській сільській школі Смілянського району, заочно вступила в Черкаський педінститут
1961, 1 травня — вийшла заміж за Бориса Клименка, колишнього військового
1962, 21 липня — народилася донька Жанна
1971 — працює директором Тернівської школи
1980, 1 січня — відкрила нову школу, гроші на яку випросила в Леоніда Брежнєва
1997 — отримала звання заслужений учитель України

×