четвер, 25 березня 2021 05:36

"Таблетки маю пити до кінця життя"

Автор: ВАЛЕРІЙ ШМАКОВ
  Василь Худьо живе із пересадженим серцем. Його отримав від 45-річної львів'янки, яка померла від крововиливу
Василь Худьо живе із пересадженим серцем. Його отримав від 45-річної львів'янки, яка померла від крововиливу

— Три роки тому перехворів на грип. Це дало ускладнення на серце. Виявили міокардит. Передбачалося, що знадобиться операція, але про пересадку тоді не йшлося, — каже 22-річний Василь ХУДЬО із села Старява Старосамбірського району Львівської області. 10 лютого йому пересадили серце у Клінічній лікарні швидкої медичної допомоги у Львові.

Отримав серце 45-річної львів'янки. Вона померла раптово від крововиливу у мозок. Рідні жінки погодилися віддати органи на трансплантацію. Для пересадки використали її нирки, серце та печінку.

— Медики ніколи не давали ніякої конкретики. Я просто підліковувався. Важко було останній рік. За шість місяців лежав у лікарні три-чотири рази. Відчував слабкість, стрибав тиск, постійно паморочилося в голові. У вересні 2020-го став у чергу, щоб отримати нове серце.

7 лютого чоловік відсвяткував день народження. За два дні йому подзвонив лікар. Повідомив, що є орган для пересадки.

— Привіз одразу аналізи на сумісність. Наступного дня дізналися, що серце підходить, — каже Худьо. — Мене відправили в операційну. Нічого не боявся, бо іншого виходу не мав. Хотів повноцінно жити. Операція тривала 4 ­години. Мама приїхала з іншої лікарні. Там сиділа біля сестри, вона мала проблеми з печінкою.

За шість днів після операції Василя Худя не стало його сестри. Вона померла в лікарні.

— Лежав у палаті сам. Відійшов після наркозу й не міг усвідомити, що зі мною сталося. Довго думав, як так все відбулося. Перед ­операцією говорили, що можуть бути інші враження. Але я не відчуваю нічого нового. Ставати на ноги було важко, світ крутився. Та вже на третій день трохи ходив по палаті.

За операцію Василь Худьо не платив. Її зробили за державний кошт.

— Для нового серця головне протриматися рік. Потрібно спокійно жити: не нервуватися і не напружуватися. Не можна їсти багато соленого та гострого, — говорить Василь Худьо. — Що два тижні обстежуюся. Приймаю два види таблеток. Одні питиму рік, а інші — до кінця життя, щоб не було відторгнення серця.

Василь Худьо поправляє на шиї срібний хрестик. Його купила мати, коли потрапив до лікарні.

— Він постійно зі мною, допомагає в тяжкі ­моменти, — додає. — У 22 роки здійснилася головна мрія — я живий. У мене велика родина: мати, батько, брат, сестра, багато племінників. Найкращий друг запросив за кума — скоро в нього має народитися син. Я теж планую одружитися і створити сім'ю.

Зараз ви читаєте новину «"Таблетки маю пити до кінця життя"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі