— Усі свої народні костюми вже зносила. Довелося до 70-річчя піти в бутік на Подолі й замовити обновку, — сміється співачка Ніна Матвієнко. У довгій синій вишитій білим накидці стоїть посеред залу в столичному музеї Івана Гончара. Тут 3 листопада відкрили виставку "Ой, виорю нивку широкую". Її присвятили 70-річчю Ніни Митрофанівни. День народження відсвяткувала 10 жовтня.
На виставці показали архівні фото та сценічні костюми Ніни Матвієнко. У першому залі з фотографіями на стінах, близько 18:00 збираються більше сотні гостей. Дехто — з квітами.
У другому залі — експозиція з-понад 30 сценічних костюмів співачки.
— Люблю просторий одяг, щоб ніде нічого не заважало. Поясів не ношу. Довге плаття без визначеної талії — мій стиль, — додає Ніна Матвієнко та йде до входу зустрічати гостей.
— Це лише частина того, що можемо показати. За майже 40 років створили з Ніною понад сто костюмів, — говорить автор виставки, дизайнер 61-річна Галина Забашта. Підводить до одягу на манекенах у центрі залу. Одна з суконь нагадує вбрання княгині Ольги. Символізує храм, пояснює дизайнер. Має розшитий бежевий плащ й корону-купол із хрестом на верхівці.
— Це одні з найскладніших костюмів. Шили їх рік до концерту в Палаці спорту. Був присвячений 50-річчю Ніни Матвієнко. Хотіли показати всю історію України до ХХ століття. По черзі Ніна уособлювала богиню, жрицю, храм, ангела й стражденну Україну минулого віку. Сукні пошили в білому й бежевому кольорі. Одна з найкропіткіших робіт — корона. На ній прикріпили 300 річкових перлів.
Костюми багатошарові, тому їх одягання займає трохи часу. Коли складали сценарій концерту, просили композитора написати довшу музику, щоб мати час переодягтися.
Серед експонатів — чотири сценічні сукні від дизайнера Олесі Теліженко, 33 роки. Шиє одяг в етнічному стилі.
— Студенткою 2005 року мала показ під час різдвяної виставки у Києві, — розповідає Олеся. На шиї в неї — темно-червоне намисто з валяної вовни. У руках тримає пакет із власним іменем. — Наступного ранку після показу дзвонять з незнайомого номера. Чую — голос Ніни Митрофанівни: "Дитинко, вітаю тебе. Маєш гарні роботи. Хочу мати в своєму гардеробі сценічну сукню, пошиту тобою". Відтоді співпрацюємо.
Пані Ніна вимоглива, але з нею завжди можна домовитися. Буває, випробовує мене. Одного разу сказала: "Ти поший, а я подивлюсь, чи братиму". Тоді створила для неї сукню за мотивами творчості художниці Марії Приймаченко. Її чоловік Петро Гончар похвалив.
Ніна Митрофанівна не любить великі корони. Хоча на сцені все ж таки доводиться носити. Скаржиться, коли просять вінок одягти. Каже, бабусям вінки не личать, це — атрибут дівчат.
За костюмами на стінах гості роздивляються знімки Ніни Матвієнко з концертів і фотосесій. На трьох із них співачка кривляється і сміється. Одягнута в яскраві синьо-зелені костюми від Галини Забашти.
— Робили знімки влітку 2009-го для фотоальбому, — каже художник і фотограф 55-річний Костянтин Сачек. Знайомий зі співачкою майже 15 років. — Ніна прилетіла з гастролей уночі. Майже не спала. Зустрілися з нею уранці. Прийшла на фотосесію без гриму. Підвели трохи помадою губи. Так і фотографували.
За півгодини Ніна Матвієнко починає акапельно співати в мікрофон. Їй вручають квіти й подарунки. Серед них — коровай. Гостям офіціанти підносять на тацях вареники з капустою, солодкі пиріжки й червоне вино.
Донька подарувала зірку
До дня народження Ніни Матвієнко 10 жовтня поблизу столичного Палацу спорту відкрили її зірку. Такий подарунок зробила донька, співачка Антоніна Матвієнко, із чоловіком-музикантом Арсеном Мірзояном.
— Коли на тротуарі відкривали мою позолочену зірку, поруч стояла Катя Чилі. Дивиться й плаче. Кажу їй: "Катю, чого ти плачеш? Тут хреститися треба — дивись, куди мене заклали", — говорить Ніна Митрофанівна.
Зірка Матвієнко стала 11-ю на Площі зірок. Її відкрили два роки тому на перетині бульв. Лесі Українки та вул. Еспланадної. Тут є зірки акторів Володимира Горянського та Ади Роговцевої, гурту "Танок на майдані Конго".
2 
1
Коментарі