Шість тисяч євро щомісяця віддає сутенеру італійська повія

 

"Ці повії по 30 євро продаються", — розповідає італієць 30-річний Федеріко Тувінеллі своєму другові Джузеппе Коломбо, 27 років. Спортивною "маздою" вони їдуть вечеряти до ресторану в місто Галларате у провінції Варезе. На узбіччі стоять три повії. Чорнява, коли бачить світло фар, задирає міні-спідницю. Вона без спідньої білизни. Хлопці сигналять.

— Ага, думає, що вже приворожила, — сміється Федеріко. — Нема дурних. Штраф платити я не збираюся.

Проституція в Італії є частково легалізованою. 2001-го влада дозволила надавати секс-послуги у приватних будинках. Проте позаторік ухвалила закон про штраф для клієнтів на дорогах.

— Якщо зловився, заплатиш від 50 до 500 євро, — пояснює Федеріко. — Мого знайомого карабінери спіймали, коли домовлявся з проституткою про ціну. Мусів заплатити 200 євро. Ще й боявся, щоб дружина не дізналася.

Майже половина італійців користуються послугами повій бодай раз на рік. У містах працюють 80 тис. проституток. Третина — емігрантки з Нігерії, Албанії, Румунії, України, Молдови, Росії.

Повія Аліна виходить на дорогу неподалік міста Ломаццо, що у провінції Ломбардія. Вона приїхала з Молдови рік тому.

Мені найбільше бразилійки подобаються

— Знайомий покликав працювати в бар. Обіцяв хорошу зарплату, — каже італійською. Відійшла подалі від подруг. Озирається, щоб ніхто її не чув. — З чоловіком розлучилася, удома лишилася донька. Думала трохи заробити, бо дитину до школи треба відправляти. Коли приїхала в Італію, забрали документи і викинули на вулицю. Криза на італійців не діє, клієнти як були, так і є. Щомісяця віддаю сутенеру 5–6 тисяч євро. Решту відкладаю для навчання доньки.

Італійка Моніка працює сама на себе. На вигляд їй років 40. На трасу за місто Бусто-Арсіціо, за 20 км від Мілана, виходить в обід. Вона в короткій спідниці, на високих підборах. Фарбоване світле волосся збирає у пишний хвіст. За послуги бере 50 євро.

— Я не новачок, маю постійних клієнтів, — каже. — Іду лише з тими, хто мені подобається.

Фотографуватися відмовляється. Знімає чобіток і жбурляє ним у фотокамеру.

— Якби їй заплатити, вона погодилася б, — зазначає Федеріко. — Я на дорозі повій ніколи не знімав. У них можуть бути різні хвороби. Якщо хочеться розмаїття, їду до Швейцарії. Там є купа легальних закладів, де можна зняти проститутку за 100 євро. Знаю хороше місце — бар "Очеано" в місті Лугано. Вхід коштує 12 євро. За ці гроші можна випити безкоштовно келих вина чи пива і помилуватися дівчатками-танцівницями. Вони там добірні — з різних країн, красуні. Мені найбільше бразилійки подобаються. Кожні 20–30 днів дівчат змінюють. Заробітки там хороші, охочих працювати багато.

"Відкладаю навчання, роздягаюся і виконую перед камерою забаганки клієнтів"

22-річна Лаура, студентка одного з міланських університетів, пропонує віртуальний секс через веб-камеру на сайті "Дівчата на продаж". Він легальний, зареєструватися можна безкоштовно. За 30 хв. віртуальних розваг клієнти платять 50 євро.

— Я заробляю 3 тисячі євро на місяць і працюю по 2–3 години на день, — Лаура дає інтерв"ю через Інтернет. — 600 євро плачу за оренду квартири. Решту витрачаю на навчання, їжу, одяг. Раніше підробляла секретаркою, продавщицею, але заробіток був малий. Подруга порадила цей сайт. Це зручно. Коли пропонують щось надто непристойне, можна відключити камеру. Пропозиції отримую, коли сиджу за комп"ютером. Відкладаю навчання, роздягаюся і виконую перед камерою забаганки клієнтів.

×