— Ми з сім'єю були на всіх проукраїнських мітингах. Молодшу доньку обрали символом українського Майдану, — розповідає 43-річний Геннадій Щербак із Луганська. Разом із дружиною 43-річною Наталією та п'ятьма дочками переїхав у Луцьк.
— Коли почалася окупація, кожен із нас зібрав тривожний чемоданчик. Узяли документи та одяг першої необхідності. Через місяць залишатися в місті стало небезпечно. Ми жили в орендованій квартирі. В іншій, де прописані, зберігали речі. Зателефонували сусіди і сказали, що туди двічі за день приходили люди з автоматами. Шукали мене. Того ж дня ми виїхали.
Із дружиною збирали вірян на молитви. Нас знали християни з інших церков. Пропонували допомогу в різних містах. Обрали Луцьк, бо там пообіцяли оплатити на два місяці квартиру. Ключі від власного житла залишив другові.
Власний автомобіль віддав церкві. Ним вивозять людей на мирну територію. Повернути хочу лише прапор, з яким ходили на всі мітинги. Купували під замовлення з надписом "Молодь за Україну".
Коли потрапив у нове середовище, відчув себе беззахисним. Довелося звикати, заново пізнавати людей. Дивитися, що в них під маскою.
Уже мовчу про матеріальні речі, які збираються все життя. Удома було те необхідне, що не купується за один раз. Коли в дитини боліла голова, дружина відкривала шафу, де тримали таблетки. Коли потрібно було забити цвях, я знав, де він лежить. Удома, хоч і скрутно, можна вижити із зарплатою в три тисячі. У чужому місті, де елементарні дрібниці потрібно купувати з нуля, без сторонньої допомоги це нереально.
У Луцьку познайомився з волонтерами. Вони запропонували шукати переселенців, які потрапили в скрутне становище, бо я найкраще знав там обстановку.
До рук потрапив список зниклих безвісти та полонених. 1,8 тисячі людей. Перше, що здивувало — неправильно написані прізвища й дати народження. Люди обмінювалися з обох сторін списками, але не читали та не уточнювали даних. Полонені залишалися ув'язненими через помилки. Тоді вирішив перевіряти і збирати достовірну інформацію.
Зараз документую бійців АТО. Збираю списки живих і вбитих людей по обидві сторони фронту. Відомості про несудові страти та допити. Натрапив на волинського бійця, у прізвищі якого кілька разів зробили помилку. Через це він довго перебував у полоні, поки решту поступово визволяли. Потім перейшов на бік сепаратистів. Ремонтує їхню військову техніку. Там одружився.
Довго шукали брата та зятя моїх колег. Зникли безвісти після засідки 5 вересня 2014 року в районі сіл Крута Гора і Раєвка. Надсилали листи в різні інстанції — ніхто не знав, де вони. Тоді створили фейкову сторінку в інтернеті. Почали переписуватися з бойовиками. Сепаратист надіслав відео розстрілу українських бійців, там були зниклі хлопці. Їм порозбивали голови. Знущання знімали на телефон. Ми знайшли місце їхнього поховання. Інформацію передали в організацію "Чорний тюльпан", яка займається пошуком і поверненням тіл бійців на батьківщину. Родичі отримали допомогу від держави як постраждалі сім'ї бійця АТО.
Одному воїнові, якого вважали зрадником, удалося повернути добре ім'я. Його одного взяли в полон під час бою. На відео він був цілим і неушкодженим. Через це всі думали, що здав побратимів. Виявилося, чоловіка затримали до початку бою. Знайшли двох свідків, які підтвердили, що його катували. Сам був літнім, мав 90-річну маму. Серце не витримало побоїв, він помер.
Коли інформації стало багато, заснував громадську організацію "Мирний берег". Створили команду однодумців, змогли залучити благодійні кошти і користуватися допомогою інших організацій.
Найдовше сплю п'ять годин на добу. У середньому на сон залишається від двох до чотирьох годин. Не покинув цю справу завдяки підтримці дружини. Вона розуміє, чим і заради чого я займаюся. За короткий період дуже багато даних загубилося. Зараз ця інформація може здаватися непотрібною. Але через 10 чи 50 років вона допоможе відтворити історію.
12 120 справ налічує база даних, яку створив Геннадій Щербак. Це відомості про бійців по обидва боки лінії фронту та мирних мешканців. Вказані місця і дати народження та смерті, роль і статус особи у війні. Це дозволяє швидко знайти людей чи порівняти факти. Така база — єдина у світі. Щоб уникнути можливого злому системи, чоловік тримає сервер у Європі. Копії зберігає в США.
Утратив бізнес, який будував шість років
У Луганську Геннадій Щербак був власником будівельної фірми. Після переїзду її розграбували.
— Цей бізнес розбудовував шість років, — розповідає чоловік. — Починав із 20 гривнями в кишені після переїзду з Росії. Працював там із дружиною вісім років, установлював фасади. У Луганську влаштувався робітником на подібне підприємство. Через пару днів упав з висоти — поламав руки й ноги. Зрозумів, що не зможу утримувати сім'ю. Це змусило відкрити фірму з продажу і монтажу фасадів, про яку давно мріяв. Роздрукував і розклеїв оголошення. Так знайшов перших клієнтів. На їхній аванс замовив матеріали. Виконував замовлення з товаришем.
Знайомий порадив друга, який може дати приміщення в оренду. Він виділив цілий зал на першому поверсі торгової будівлі. Просив за нього 1800 гривень. Сказав, що маю лише 180. Він погодився на цю суму з умовою, що кожного місяця її збільшуватиму. Справи пішли добре, набрав людей. Через рік купили з дружиною першу машину — "Мерседес". Тоді вперше побачив море. Коли почалася війна, бізнес процвітав. Мав замовлення на два роки вперед. Зараз нічого не залишилося, з офісу винесли всю техніку і товари.
17 
1
Коментарі