11-річний Сашко Костюкович пішов у 9 клас Полтавської школи N3. Хлопець на три роки молодший від своїх однокласників. До школи поступив 4-річним, одразу в другий клас. Книжки про Гаррі Поттера Сашко читає англійською.
— А от Шекспір мені дається важко, — морщиться вундеркінд. — Бо він писав староанглійською мовою.
— На контрольних вирішує три своїх варіанти, ще й однокласникам допомагає. Йому навіть платять по 5 гривень. Мені це не подобається, — каже мати хлопця Наталія, 33 роки.— Алфавіт Сашко знав у два роки. А в чотири прочитав 600 сторінок міфів Давньої Греції. Міг розповісти їх напам"ять.
Мешкають Костюковичі в 9-поверхівці в мікрорайоні Сади-2 у Полтаві. Із батьком хлопчика Станіславом Озембловським Наталія розлучилася. Доти подружжя мешкало в Москві з матір"ю Станіслава. Батько Сашка — бізнесмен, має фірму відеопрокату. Деякий час нею керувала Наталія.
— Я тоді була вагітна Сашею, — згадує вона. — Ходила на роботу аж доки не почалися перейми. Із чоловіком ми розійшлися, коли Сашкові було три роки. Влаштувалася менеджером в оптову фірму з продажу квітів. Зняла квартиру в Москві. На няню грошей не було, тому відправила його до своїх батьків у Великі Будища на Полтавщину.
Каже, зі Станіславом зв"язку не підтримує. До сина батько не їздить, грошима не допомагає.
— Я його ненавиджу, — вихоплюється в Сашка. — Від нього мені передалися найгірші якості.
До кімнати заходить 45-річний чоловік.
— Це наш приятель Микола Василенко, — говорить жінка.
— Він замінив мені тата, — каже хлопець. — Я його люблю.
— Микола не має жодного стосунку до нашої сім"ї, — перебиває Наталія.
Він був такий маленький. Його ображали
Чотири роки тому жінка повернулася в Україну. За $10 тис. купила в Полтаві двокімнатну квартиру.
— У Москві заробила трохи грошей, — пояснює. — Живемо тепер на ті заощадження.
Наталія ніде не працює. Колись навчалася в педуніверситеті на історика. Однак через дитину покинула навчання. У Полтаві вступила до медичного коледжу, вчиться на медсестру. Як відмінниця отримує іменну стипендію 208 грн.
Наталія хвалить сина, каже, він — справжній господар.
— Піцу сам робить, — розказує мати. — Але мені жаль загружати його домашньою роботою. Два роки тому Сашко потрапив у лікарню з підвищеним вмістом ацетону в крові. Лікарі сказали, що це через великі навантаження.
70-річна бабуся хлопчика Віра Костюкович не вважає онука вундеркіндом. Своїх доньок, Наталю та на 6 років старшу Жанну, вона навчила читати в 4 роки. А онука Віра Федорівна в 4 роки віддала до школи.
— Він був такий маленький. Його ображали, а раз у калюжі скупали. Я прийшла, а він мокрий увесь, — зітхає жінка. — Торік за 1005 гривень купили йому тренажер. У нього в школі проблеми з фізкультурою. Мусить здавати нормативи нарівні зі старшими однокласниками.
Після уроків Олександр ходить на додаткові заняття з англійської мови й фізики.
— Потім прибігаю додому й дивлюся мультики! — радіє він.
— Я забороняю їх дивитися. Вони зараз такі тупі, в них багато жорстокості, — зауважує мати. — Змушую Сашка дивитися канал "Нешнл Джіографік", там хороші наукові передачі.
У 14 років хлопець збирається вступати до Київської медичної академії. До іспитів готується вже зараз разом із матір"ю.
— Уроки перевіряю щодня, бо на десятки з"їде. Географію мені тільки під ранок склав. Він мене інколи цербером називає, — говорить Наталія.
— Мама — цербер триголовий і злий, — сміється Сашко.
1995, 26 листопада — Олександр Костюкович народився в Москві
1998 — розлучилися батьки; поїхав до бабусі й дідуся у Великі Будища Диканського району на Полтавщину
1999 — навчився читати й писати; пішов у другий клас; вивчив напам"ять міфи Давньої Греції
2003 — стипендіат Фонду інтелектуальної співпраці "Україна", щомісяця отримує по 100 грн
2007 — прочитав англійською мовою книжки про Гаррі Поттера та "Хроніки Нарнії"
8 
35413
Коментарі