"Різдво і Паску святкуємо місяць"

 

— Із дитинства мріяв про велику родину, тому збудував великий дім. У ньому місця всім вистачає, — каже 58-річний Ігор Крикунов, художній керівник циганського театру "Романс". У восьмикімнатному будинку на столичному Відрадному він живе з дружиною Людмилою, донькою Жанною, сином Олександром, невісткою Раїсою, онуками Ігорем та Жаклін.

Доріжка від воріт до дому брукована. Клумба загороджена плетеним тином. Стоять двоє дерев'яних коліс і невеликий вітряк.

— Усе своїми руками робив, — Ігор Миколайович закурює. — Люблю це діло, тільки за роботою часу не вистачає. До Києва переїхали на початку 1980-х із Москви. Тоді купив цю земельну ділянку. Тут сад був старий. Дерева віджили своє, я їх викорчував. Будували довго, якраз перед кризою закінчили.

Запрошує досередини. У коридорі стоять 20 пар взуття, на вішаку — 15 курток. На столі у вітальні ваза з апельсинами і яблуками. Перед сходами на другий поверх іконостас. Біля нього фігурки Діви Марії та Ісуса.

Дружина 54-річна Людмила Крикунова робить чай на кухні. Очі підведені чорним олівцем, нігті помальовані червоним лаком.

— Завжди готую багато, бо в нас усі люблять поїсти, — говорить. — На свята приходять не менше 100 гостей. Усі — близькі родичі. Різдво і Паску святкуємо місяць. Спочатку збираються у найстарішого з роду, а потім ходимо в гості до всіх по черзі. Ігор на такі застілля готує м'ясо на вогні. День маринує, а коли смажить, читає молитву. Рецепт передасть тільки синові.

Жаклін піднімається сходами на другий поверх. За кілька хвилин виходить у циганському вбранні. Спідниця розшита бісером і блискітками.

— Подарував костюм на день народження, — розповідає Ігор Крикунов. — Один коштує 1300 доларів. На нього іде близько 30 метрів тканини. Обирають легку, яка гарно драпірується. Інколи лише за оздоблення треба віддати 200-300 доларів.

— Роми люблять усе яскраве, — додає дружина. — У моєму гардеробі немає темних речей. Обожнюю золотистий. Буває, вдягну спідницю і шльопки золотого кольору, начеплю золотих прикрас, а родичі починають сміятися: "Ти наче ворона, бо любиш те, що блищить". По магазинах ходимо всією родиною. Якось на Різдво були на гастролях в Австрії. Останній день присвятили покупкам. Товаром затарили половину автобуса. Вранці водій згадав, що забув зачинити двері. Думали, там нічого не лишилося, але все було на місці. Місцеві не зачиняють, бо ніхто не краде.

Жаклін танцює перед дідусем і бабусею. Аплодують онуці.

— Вона в нас буде артисткою. Хвилини на місці не всидить. А от її брат стане вченим, — киває на 9-річного Ігоря. Він сидить на дивані, руки схрещує на грудях. — Зараз навчається у фізико-математичній школі. Недавно нас знімало телебачення. Ігоря спитали, ким хоче бути. А він каже: "Стану президентом України".

Ігор Крикунов очолює театр "Романс" із 1993-го. Там працюють його дружина і донька.

— Наприкінці 1990-х ставив виставу "Циганська муза" за поемою Ліни Костенко. Перед постановкою вирішив із нею зустрітися. Купив букет троянд. У квартиру мене впустив її чоловік, попросив почекати в коридорі. Я годину просидів, а вона не вийшла. А тоді вривається: "Скільки можна під дверима стояти? До мене цигани прийшли, все має кипіти, бурлити". Кажу: "Та я прийшов до вас знайомитися. Бурлити пізніше почну". Ліна Василівна обняла троянди і дала добро на постановку. Після прем'єри сказала: "Для Крикунова я завжди вдома".

Дружина заводить пісню "Тече річенька". Їй підспівують донька й онука.

— Якось виступали в Одеському оперному театрі. Усі глядачі нам дарували квіти. В автобусі налічили 340 букетів. Звідти вирушили у Вітебськ на "Слов'янський базар". Дорогою заїхали на ринок біля Хаджибейського лиману. Міла запропонувала продавцям купити в нас квіти. Вони погодилися виміняти їх на продукти. Ми тоді запаслися рибою, кавунами і персиками. Кілька днів усе це доїдали.

×