"У житті не маю ніякої радості, — пише 20-річна Катерина із міста Вінниці. — Друзі та університет не приносять задоволення. Іноді здається, що займаюся не тією справою. Часто буває поганий настрій. Багато однолітків поодружувалися, а в мене навіть хлопця нема. Мама наполягає, щоб швидше виходила заміж, бо я пізня дитина, а вона хоче дочекатися онуків. Але мені ніхто не подобається. Думаю іноді про самогубство. Зупиняє те, що це великий гріх. У мене специфічна рука. Лінія життя якась крива і розривається".
Лист читає криворізький біоенергетик Лілія Хасапєтова, 43 роки.
— Катерині треба вийти з депресії і полюбити себе. Їй не подобаються хлопці, бо вона не звертає на них уваги. Доки не з"явиться інтерес до життя, нічого не вдаватиметься. Через два роки ваша життєва лінія перетинається з чиєюсь. Імовірно, це майбутній чоловік.
Із конверта дістає маленьку фотографію на паспорт. На ній світло-русява довговолоса дівчина в жовтій блузі.
— Припиніть думати про самогубство. Лінія життя у вас довга. Матимете двох дітей однакової статі. Лінія життя обривається двічі. Будьте обережні у віці 50 і 55 років. Якщо переживете цей критичний період, житимете до 80.
"Я народила дитину поза шлюбом, — пише 30-річна Марія із міста Моршин на Львівщині. — Батько дитини був неодруженим. Цілу вагітність морочив мені голову. Потім пішов до іншої та одружився. Зараз вони виховують двох дітей. Часто думаю, може, пороблено мені. Дитина росте. Її треба вчити і влаштовувати. Поруч зі мною зараз є чоловік, але я не відчуваю, що то моя людина. Він хороший, але я не хочу псувати йому життя своїми проблемами".
Якби за попереднього чоловіка вийшли, ще торік розлучилися б
— Маріє, чоловік, який із вами останні два роки, суджений вам долею. Якби за попереднього чоловіка вийшли, ще торік розлучилися б. Бережіть того, хто з вами поруч. Ви не несете йому проблем, а робите його щасливим. Не відмовляйте, якщо запропонує вам руку і серце. Можете створити міцну сім"ю. До нового року можете завагітніти.
"25 років тому одружилися з чоловіком, — пише фіолетовим чорнилом 47-річна Людмила з міста Володимир-Волинський на Волині. — Мої батьки побудували дім на дві сім"ї. В одній половині жив брат із сім"єю, в іншу вселилися ми. Там були голі стіни. Ми добудувалися, зробили газ, світло, воду. Коли стали жити, вияснилося, що будинок записаний на брата. Він на мене його переписати відмовився. Вимагав 2 тисячі гривень. Після того посварилися, живемо як чужі. 15 років ми добре жили. Я народила двох дітей. Син уже одружився, донька закінчує інститут. Нізвідки в хату прийшла біда. Чоловік став випивати. Коли тверезий, добрішої за нього людини немає. А коли п"є, стає ненависний і злим. Буває, не п"є три місяці, а потім зірветься і йде в запій".
Ліля Ернестівна розглядає фото лисуватого чоловіка років 50.
— Оселю і подвір"я треба освячувати двічі на рік, — радить вона. — Над будинком, в якому живете, нависла атмосфера злоби і заздрощів. Із братом помиритеся через два-три роки. Сім"ї об"єднає щаслива подія — народження онуків або доньчине весілля. Підіть до церкви. Поставте свічку за здоров"я брата і його дружини. Помоліться за дітей і чоловіка. Якщо на сім"ю накладено порчу, за тиждень знайдете речі, на яких поробили, на порозі. Чоловік перестане пити.
2 
1
Коментарі
1