"Роботи за спеціальністю знайти не можу, — пише киянка Олена, 31 рік. — Незаміжня. У нашій сім'ї є проблеми. Усі хворіємо. Зароблені гроші витрачаємо на лікування, а результату немає. Не розумію, де шукати вихід".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Сканує долонею фото русявої жінки у джинсовій куртці. Стоїть на виході із супермаркету з букетом соняхів.
— Довіртеся спеціалістам. Не ставте собі діагнозів. Ліки, що вживатимете без нагляду медиків, дадуть чимало побічних ефектів. Консультуйтеся, перш ніж приймати таблетку. До кінця червня влаштуєтеся на роботу, про яку мріяли. Але заробітки спочатку не виправдають сподівань. Після випробувального терміну запропонують вищу винагороду. Не втрачайте надію зустріти половинку. Чоловіка, з яким розділите подальше життя, зустрінете під час відрядження чи подорожі. Не ігноруйте знайомства через інтернет.
"Син освідчився дівчині два роки тому, а весілля робити не спішили, — розповідає в листі Ірина Григорівна, 53 роки, з Одеської області. — Лєна ніде не працює. Звикла сидіти на шиї. Батьки, крім неї, мають ще четверо дітей. Поставили перед фактом — не дадуть ні копійки. Василь спочатку пробував збирати гроші, але Лєна ні в чому собі не відмовляє. Купила нові джинси й куртку, золоті сережки і телефон. Василь вирішив прискорити процес. Позичив на весілля 100 тисяч гривень, а вона передумала. І це за місяць до церемонії. Навіть заяву вже подали. Сказала, що невпевнена у почуттях до нього. Розбіглися, а за тиждень вона почала зустрічатися з Васіним другом. Син переживає. На інших дівчат дивитися не може".
Надсилає фото Василя. Він кучерявий, кароокий, у чорній футболці з написом "За ВДВ".
— Нічого побиватися за дівчиною, яка любила гаманець Василя більше, ніж його. Вона ще не раз пошкодує, що скасувала заручини. Бо в найближчі сім років ніхто не покличе до шлюбу. А син скоро знайде їй гідну заміну. З весіллям не поспішатимуть, але жити разом почнуть за півроку після знайомства.
"Чоловік ніде не працює четвертий рік, — пише 54-річна Марія з Київської області. — Роботу не шукає. Трудову книжку спалив. Купив два металошукачі. Їздить по району, шукає предмети старовини. Як питаю, коли почне додому гроші приносити, він мене заспокоює: "Марійко, скоро розбагатіємо і заживемо. Я натрапив на золотий слід". Його друг колись вчився на історичному. Каже, що знає, де шукати. Але вже півроку, як вони їздять день у день в ліс. Олексій знайшов там піввідра монет, але товариш вмовив його все віддати до музею. Сама тягну нашу сім'ю з двома дітьми. Кілька разів починала тему про розлучення. Кидати Льошу не хочу, але в удачу зі скарбом не вірю".
— Металошукачі розбагатіти не допоможуть. Скоро виставить їх на продаж. Нехай менше шастають із товаришем людськими городами. Щось цінне навряд чи знайдуть, а проблем наберуться. Зате Олексію дістанеться спадщина від діда. Стару хату з землею продасте, купите старшому сину квартиру в місті. Чоловік загориться ідеєю відкрити у дворі пункт прийому металу. Відмовляйте, бо понесе збитки. Краще заробити вдасться на тому, що виростить своїми руками. Гарно плодоноситиме сад, який оновив кілька років тому. Продаватимете влітку черешню й абрикоси.
"Дочка Таня винесла з хати все золото, — розповідає у листі львів'янка Євгенія, 39 років. — Доки ми з чоловіком були на роботі, вона поверталася зі школи додому. Дорогою зустріла шахрайку, яка наговорила, що на нашій сім'ї лежить прокляття. Що ми можемо померти, якщо вона не віддасть гроші, які тримають мати й батько. Вдома тоді готівки не було. То Таня потягнула мішечок із золотом, що ховали у спальні. Я проплакала всю ніч. Заявили в поліцію, але нікого не знайшли. Дитину насварили, але цінності так не повернеш. Плачу, що вона в мене така наївна. 15 років, а розуму, як у малої дитини".
Вкладає у конверт фото білявки з двома косами. Дівчина — у джинсовому сарафані та солом'яному капелюсі.
— Злодії обрали вашу доньку невипадково. Працювали по наводці. Знали, як звати всіх членів родини. Тому легко втерлися у довіру. Вони здійснили серію пограбувань у вашому місті. Зараз залягли на дно. Не побивайтеся за втраченим. Вважайте, що в такий спосіб відкупилися від більших проблем.
"Племінниця Ірина не може завагітніти, — пише вінничанка Наталія Миколаївна, 48 років. — Збирають із чоловіком гроші на штучне запліднення. Але недавно їй приснився сон. Ніби зайшла по коліна в річку, де багато риби. Ловить її руками, але впіймати не може. Розплакалася і вибігла на берег ні з чим".
Біоенергетик запалює свічку. Кладе праву руку на фото Ірини. Жінка з ластовинням на носі й щоках тримає коровай на рушнику. Одягнена у вишиту сукню та червоні чоботи.
— Сон віщував попередню вагітність, що закінчилася викиднем на ранньому терміні. Якщо штучне запліднення зроблять до вересня, наступного року Ірина стане матір'ю. Має шанс народити двійню. Але про роботу в банку на деякий час доведеться забути. Зайві нерви їй ні до чого. Половину вагітності проведе на збереженні. Материнство зробить її щасливою. Ніякі посади не варті, аби відмовлятися від батьківства.
2 
1
Коментарі