"Плакали всі, молода й тато — теж"

 

Наталія та Олександр Ганжів із Черкащини одружилися у Львові

— Ми планували одружитися 14 лютого, на день Валентина. Але 6 лютого в бою татові відірвало ногу. Я відмінила весілля, — каже 22-річна Наталія Ганжів із села Моринці на Черкащині. До одруження носила дівоче прізвище Ляшенко.

Із 28-річним Олександром вона побралася у Львові. Весілля для молодят за два дні організували волонтери Львівського військового госпіталю.

Наталія працює психологом у школі, Олександр — тракторист.

— Ми познайомилися, коли торік у серпні мого тата 43-річного Юрія Ляшенка й Олександра мобілізували в 128-му ­бригаду, — говорить Наталія. — Вони разом проходили навчання у Мукачевому. Звідти тато надсилав мені свої фото через телефон Саші. Коли бригаду відправляли на фронт, я поїхала на станцію у місто Сміла провести батька. Там уперше побачила Сашу.

— Ми просто привіталися за руку й розійшлися. Тато казав, що Саша — дуже добра дитина. Але на фронті їх розкинули в різні місця, — розповідає наречена. — Саша мені задзвонив із міста Щастя. Спитав, чи можна телефонувати. А в листопаді попав у лікарню, бо мав гастрит. Коли виписався, приїхав до мене в село, запропонував вийти заміж. Мені здається, що знаю його все життя. Коли татові відірвало ногу, мама зібрала речі й поїхала у Львівський госпіталь. А Олександр перебрався до мене.

— Оксана, мама Наталії, весь час сиділа біля чоловіка, — розповідає волонтер 39-річна Марина Якушева зі Львова. — А жила у нашої волонтерки Олени Павлиш, яка винаймає двокімнатну квартиру, живе сама. І тут Оксана сказала, що весілля би пора дітям зіграти. Олена — мені, а я кажу: нема проблем, зробимо. Сказали молодятам хапати весільне вбрання та обручки і їхати до Львова.

— У нас, волонтерів, знайомих не перелічити, — продовжує Марина. — Спочатку задзвонила до жіночки, яка працює в загсі. Кажу, люди не львівські, мають паспорти, вклинь їх у чергу на реєстрацію в суботу, бо ситуація така, що треба. Зі знайомою перукаркою домовилася про зачіску й макіяж для молодої. Без попереднього запису ніхто на весільну зачіску не прийме. Вона ж як дізналася, що жениться "атошник" і батько нареченої поранений, одразу час знайшла.

— Тоді давай кафе обдзвонювати, — продовжує Марина Якушева. — Знайшли з пандусом, щоб Юрі було добре заїхати на візку. Власники погодилися дати невеликий зал за мінімальними цінами. У мене чоловік Ігор — музикант. Разом із Валерією Поліщук співають у гурті "Рімейк". Виступили для гостей. Інша волонтерка за свій кошт торта весільного спекла. Молодят возила я власним авто, гостей — ще дві волонтерки своїми машинами. Так усі докупи організували весілля. І людям свято зробили, і показали, які ми єдині.

— Молодята прибули до Львова в четвер. А в суботу розписалися. Зупинилися жити також в Олени. Молоду одягали у квартирі, а молодого відправили в госпіталь із костюмом, щоб не бачив Наталію до загсу. Фотограф зробив їм фотосесію безкоштовно.

На весіллі гуляло 25 гостей: батьки Наталії, хлопці з ­госпіталю, медсестри, санітарки й волонтери. За дружбу ­взяли пораненого хлопця з палати батька, за дружку — медсестру.

Заплатили батьки молодої лише за весільний стіл — 5200 гривень.

— Один танець Наталія танцювала з батьком у візку. Олександр возив інвалідне крісло, а вони трималися за руки й кружляли. Плакали всі, молода й тато — теж, — каже Марина. — У госпіталі нам сказали в 20.00 бути всім на місці, бо режим. Але ми загуляли до 23-ї. Поранені хлопці так танцювали, що милиці покидали. Наступного дня в декого шви розійшлися, у когось нога спухла.

— Усі гості з госпіталю були мені як рідня, — каже Наталія Ганжів. — А ще зайшли на фотосесію у гарнізонний храм Петра й Павла. А там священик каже, що знає тата. Бо цей храм допомагає всім пораненим. Поблагословив нас і подарував ікону. Я була в цей день сама не своя від радості. Бо вже налаштувалася, що весілля у мене не буде. А тут все організували, як я хотіла. Мої знайомі мріють побувати у Львові, а я там ще й весілля зіграла. Це — пам'ять на все життя. Олександр тепер жартує, що наше щастя почалося із міста Щастя, а сімейне життя — зі Львова. На річницю весілля плануємо узяти тут церковний шлюб. 

×