Хмельничанин 54-річний Олег Борисов робить макети церков із сірників, паличок для морозива і розмішування кави. На столичному фестивалі "Крила надії" його роботи отримали найвищу нагороду.
— Я навіть не думав, що займу якесь призове місце, — розповідає Олег. — Обігнав 200 майстрів з усієї України. Добре помню, як у залу під руки привели найстаршого члена журі. Їй років 80. Єлі ноги переставляє. Як побачила наші роботи, плечі розпрямила, і ходила 4 часа. Навіть не присіла.
Третє місце на фестивалі зайняла донеччанка, яка має параліч рук і картини малює ногою. Другою була гімнастка, яка впала з-під купола цирку.
— Гімнастку повністю паралізувало. Вона лише трохи могла рухати шиєю. Брала до рота фломастер і малювала. Як почали оголошувати переможця і назвали моє прізвище, я подумав, що сталася помилка. Зразу не хотів виходити, то мене на сцену виштовхали.
За перемогу Олег Борисов отримав диплом, цифровий фотоапарат і 500 грн.
— Робити макети почав 1971 року через двойку з історії. Був тоді у восьмому класі. Мама сказала, що доки не вивчу, з-за стола не піднімуся. Учити не хотілося. На столі лежала коробка спічок. Висипав і виклав із них будинок. Коли почав церкви складати, у школі не одобрили. Радянський учень не мав займатися церквами. Зате батьки поставилися серйозно. Мати за 10 рублів 80 копійок подарувала альбом "Русское деревянное зодчество". Для порівняння, буханець хліба тоді коштував 16 копійок.
Із 1979-го по 1987 рік у клубі "Юний технік" Олег вів гурток "Дерев'яне зодчество".
— Тоді перейшов на інший матеріал, бо сірники були замалі для пальців дітей. Подумав, чого не попробувати палички з-під морозива. Получилося. Збираю ящики, в яких з-за кордону привозять фрукти. Розпускаю їх на тонкі смужки. Кожну підганяю вручну. На один храм трачу від півтора до двох років.
Кожен із макетів виготовлений за фотографіями. Церкви діють донині. Вони збудовані у ХVII-XVIII ст. за допомогою сокири, без цвяхів. Олег Борисов використовує ніж і лезо, якщо працює із сірниками, або ножівку — якщо з дощечками. Деталі підганяє наждачним папером, склеює ПВА.
Макети із сірників заввишки від 5 до 60 см. Із дощечок і паличок — трохи вищі. Дзвіниці з хрестами сягають 1 м.
Обережно беру до рук незакінчений макет Хрестовоздвиженської церкви, збудованої у XVIII ст. у місті Кам'янці-Подільському на Хмельниччині. Він об'ємний, важить півкілограма.
— Робота прискіплива, але результати багатьох вражають, — каже майстер. — У Києві до мене часто підходили і предлагали продати роботи. Я завжди відказував: "А ви їх оцініть". Ніхто не називав навіть приблизної вартості. Інші пропонували поставити виробництво на потік. Давали гарні гроші. Люди думають, що все можна купити. Але є речі для душі. Їх продавати не можна. Дружина в мене перший глядач і критик.
Олег Борисов — військовий у відставці. Має двох синів. 30-річний Леонід і Артем, 26 років, живуть в Іспанії.
2 
1
Коментарі