"Можу зайти додому через двері. Досі не віриться"

 

— Ще не звик до ключів. Час від часу намацую їх у кишені. Боюся згубити, — каже 68-річний Олександр Кучеря­венко.

Підходить до своєї двокімнатної квартири на вул. Юліуса Фучика, 7. Це помешкання повернув йому Солом'янський райсуд столиці. До того три роки жив на вулиці.

Квартира Кучерявенка — на першому поверсі цегляної п'ятиповерхівки. Вікна заґратовані.

— Чіплявся за них і заглядав, що робиться всередині. А тепер можу зайти додому через двері. Досі не віриться, — Олександр Васильович одягнений у сорочку й піджак. Коротко підстрижений. — Світло й газ є, але труби згнили. Включив воду у ванній, а воно як поллється в різні боки.

Заходить у квартиру. Стіни вкриті пліснявою. У туалеті стоїть іржавий унітаз. На кухні вкрита павутиною й пилом газова плита. Навпроти рукомийник із проржавілим дном. У залі звисають залишки шпалер. Паркет місцями подертий. У помешканні запах цвілі й цигарок.

— Тут стояла шафа, — Олександр Васильович показує на місце в залі ліворуч від вікна. — Вішав туди два костюми з жилеткою. Носив на роботу. Поряд був сервант із сервізами та швейна машинка. А в коридорі кладовку ще мій дід робив. Тут міжкімнатні двері стояли, а зараз самі лутки. Підлога ще при тітці почала розвалюватися.

Олександр Кучерявенко жив тут із тіткою Домінікою Кодій. Працював інженером в Інституті електрозварювання ім. Патона. Одружений не був. 2006-го тітка померла. Житло заповіла йому — єдиному племіннику. Але суд визнав той документ недійсним. 18 жовтня 2013 року Кучерявенка вивели з квартири чоловіки в міліцейській формі з автоматами. Возили містом. Коли повернувся, вхідні двері були замінені.

— Смерть матері й тітки мене підкосила. З роботи скоротили. На нову чоловіка передпенсійного віку ніхто не хотів брати. Почав збирати пляшки, макулатуру, пробував торгувати. А потім і житло відібрали. Першу ніч спав у парку на лавці, наступні три — в Покровському монастирі. Походив по інстанціях — марно. Грошей на адвоката не мав. Потім Сергій Федоринчик із громадської організації "Зелений світ" порадив звернутися в Гельсінську спілку з прав людини. Там допомогли з адвокатом.

Ночував у притулку для безхатьків. Там іноді влаштовували розборки, бійки. Але все одно було краще, ніж на вулиці. Волонтери дали одяг. Старий, але цілий.

Олександр Васильович приносить табурет. ­Сідає.

— Харчуюся у волонтерів на майдані Незалежності. Спиртного зовсім не вживаю. Ночую в будинку соціального піклування, бо вдома немає умов. Досі боюся, що квартиру відберуть. Заспокоюся, коли матиму всі документи.

До Кучерявенка приходить 41-річний Юрій ­Ліфансе зі Спільноти святого Егідія. Каже російською:

— З Олександром познайомилися два роки тому. Щосереди годуємо безхатченків. Взялися ним опікуватися й добилися перемоги. Створили групу в соцмережі. Збираємо кошти й речі для квартири. Запрошуємо волонтерів допомогти її прибрати.

По сусідству з помешканням Кучерявенка є три квартири. Двері не відчиняють. На третій поверх піднімається жінка в окулярах і перуці. Імені не називає.

— Помню эту семью. Тетя Кучерявенка была невысокая, сгорбленная, — згадує сусідка. — Олександр Васильович — добра людина, але відлюдькувата. Із сусідами майже не спілкувався. З тіткою збирали непотріб. Бачила, як носив набиті мотлохом картаті сумки. У їхній квартирі купа банок якихось стояли. Кімнату до стелі набили газетами. Сморід був по всьому під'їзду. Скаржилися. А він відповідав, що то не сміття, а деталі якісь. Як помешкання відібрали, непотріб кількома машинами вивозили. Ми й не помітили, як Олександр Васильович зник. Про аферу дізналися з газет.

Квартиру в шахраїв ніхто не купив

Із помешканням киянина Олександра Кучерявенка пов'язують дві афери.

Восени 2013-го Солом'янський райсуд столиці наклав арешт на його двокімнатну квартиру. В суд подала 67-річна Алевтина Бутко з міста Лубни на Полтавщині. Запевняла, що з 2000-го по 2005 рік допомагала Домініці Кодій, тітці Кучерявенка. Купувала їй ліки, їжу, оплачувала комунальні послуги.

Олександр Васильович запевняє, що ніколи не бачив цієї жінки й раніше не знав про її існування. Однак суддя Олександр Бобровник прийняв рішення на користь позивачки. А заповіт на ім'я Кучерявенка визнав недійсним. В апеляційному суді це рішення скасували.

У другій афері замішана приватний нотаріус Тетяна Змисловська. У жовтні 2012-го вона від імені Кучерявенка оформила кілька довіреностей на Людмилу Сокіл і Сергія Нікіташа. Паспорт Олександра Васильовича викрали, вклеїли фотографію іншого чоловіка.

— Шахраї хотіли продати цю квартиру, але ніхто не купував, — каже Олег Левицький, ­адвокат Кучерявенка. — Засідання суду щодо поновлення документів на право власності Олександрові Васильовичу мало відбутися 26 квітня. Але суддя захворів. Засідання перенесли на 15 травня.

×