"Модель не повинна бути яскравою. Вона продає не себе, а товар"

 

— Курка, ставай сюди. Да-да, тьотка, я тобі сказав. Не випендрюйся. Як ти на кухні картошечку в салатик ріжеш, так і поводься в кадрі. Природно. Не нада волоси опрокидать, рот відкривати і надувати губи. Воно потім виходить таке ідіотське, — каже до блондинки столичний фотограф Олександр Ктіторчук, 48 років. Дівчина сидить на стільці. Дивиться в об'єктив фотоапарата. — Дуру сними с лица. Мне нужен живой человек. Все, уйди из кадра.

У холі київського готелю "Гаятт" Олександр фотографує моделей. Менеджери агентств із Туреччини, Франції та Америки шукають нові обличчя для реклами й показів моди. Вперше в Києві відбувається міжнародне бієнале моделей.

— Решили сделать кастинг в Украине, потому что из-за виз нашим моделям тяжело поехать в Западную Европу. А четверть модельного рынка составляют славянки, — каже Анна Соколова, виконавчий директор бієнале. Сидить у барі готелю, п'є французьку мінеральну воду "Евіан".

— Модель не повинна бути яскравою. Вона продає не себе, а товар — одяг, парфуми. Для українок важливо знати англійську мову. Мати хорошу візову історію в паспорті, щоб не мала депортацій. Інакше потрапити на подіум до Франції чи Італії неможливо. Слов'янки зараз потрібні в Європі та Китаї. Мулатки й темношкірі популярні лише в Америці. У Китаї останній писк моди — мікс європейок та азіаток, популярні дівчата з Казахстану. Там за три місяці можна заробити 20 тисяч євро. Але треба працювати з восьмої ранку до 12-ї ночі.

Щоб пройти крізь натовп, треба протискатися боком. Дівчата стають у 20 чергу до модельних менеджерів. Мають на співбесіду хвилину. У кросівках на босу ногу і в шортах до колін чекає 25-річний Павло Грабовський.

— Я больше снимаюсь в рекламе, потому что очень высокий для подиума. Мой рост метр 98 сантиметров. А для мужчины-модели 190 сантиметров — это уже потолок. Таким сложно подбирать одежду, — каже хлопець. За освітою він економіст. — Чоловікам на дієті сидіти не треба і мейк-ап теж не потрібен. Єдине — тримати у формі м'язи. Я три-чотири рази на тиждень ходжу на турніки. Батьки досі проти моєї роботи через нестабільний заробіток. Зима взагалі не сезон для моделі. В інший час за зйомку платять від півтори до 4 тисяч гривень. Якби знайшов щось інше за ті ж гроші, покинув би це.

Чому називаєте моделей курками?

Біля підвіконня дівчина й хлопець їдять картоплю-фрі та запивають колою.

— А мені за годину роботи два роки тому на Українському тижні моди заплатили 100 доларів, — 18-річна Вікторія Пандуф із Черкас має шоколадний колір шкіри. Її батько родом з Індії. — В Черкасах платня просто смішна — 100 гривень за годину. Хотіла б поїхати в Китай попрацювати. Але там попит на блакитнооких блондинок.

Ближче до третьої дня троє блондинок домовляються десь перекусити. Поруч стоїть дівчина у самій білизні. Чоловік у чорному костюмі міряє стрічкою обхват стегон. Показує 88 сантиметрів.

— Он стоять троє курок і все мимо каси, — скаржиться фотограф. — Дивлюсь на все це і думаю: "Ну, де тут найти хоть одно ліцо?". Бо тьоток багато, ногі довгі, а от ліц нема.

— А чому називаєте моделей курками? — питаю.

— Бачили, як кури по городу бігають? Кво-кво-кво... Так і вони тут квокають, як у курятнику.

Із понад тисячі моделей для роботи на подіумах та в рекламі відібрали 300.

×