— Віршовані рядки приходять у голову самі, наче хтось диктує. Намагаюся швидко записати, інакше забуду, — каже 13-річна Мирослава Маслянка з міста Любомль Волинської області. Вона пише вірші. Вишиває їх на тканині.
Почала писати поезії два роки тому.
— Вранці 1 січня прокинулася й побігла роздивлятися подарунки біля ялинки, — розповідає Мирослава. — Раптом у голові виникли рядки — про сніг за вікном, Новий рік і подарунки. Одразу записала. Вірш вийшов на п'ять стовпчиків. Усім сподобався. Якийсь час після того не писала. А потім у районній бібліотеці проводили конкурс на кращу казку. Придумала розповідь про веселку й перемогла. Це дало поштовх творити далі. За кілька тижнів після того наснився янгол, який ходить по саду і співає. Прокинулася й написала вірш "Янголятко".
Вишивати вірші Мирославі порадила її мати 42-річна Лариса Миколаївна.
— Вечорами любимо вишивати разом. Якось сказала мамі: от вишити б щось оригінальне, чого ніде немає. Вона запропонувала перенести на тканину мій вірш "Село моєї бабусі". Ідея сподобалася. Взяла лляну тканину. Назву вишила блакитними нитками, а текст — червоними. Доповнила ілюстрацією. У магазині знайшла підходящий сюжет на канві для бісеру. За кілька тижнів усе було готове. Результат сподобався. Захотіла зробити книжку.
Для неї Мирослава вишила вісім власних віршів і гуморесок. Тексти прикрасила ілюстраціями з бісеру. Книжку "Вишита моя мрія" робила сім місяців.
— За основу взяла звичайний фотоальбом. Працювала й ночами. Поспішала закінчити, щоб узяти участь у всеукраїнському конкурсі "Книгоманія-2017" у Львові. Отримала друге місце. З перемогою вітали однокласники. Обіймали та казали, що я — молодець.
Дівчина — відмінниця. Пише вірші про природу й любов до рідної землі. Теми для гуморесок бере з життєвих курйозів. Торік восени на всеукраїнському конкурсі "Посміхнемося щиро Вишні" серед ровесників посіла перше місце.
— В майбутньому хочу стати відомою поетесою, — додає Мирослава.
1 
1
Коментарі