Минулого тижня Катерина Ющенко, 46 років, їздила до Польщі на економічний форум. Дорогою назад, у літаку, вона розповіла "ГПУ" про життя дружини президента.
У своїй частині літака Катерина Михайлівна сидить у м"якому кріслі з білої шкіри. Внизу воно має синю неонову підсвітку. Перша леді у чорному костюмі з білим подолом спідниці та краями рукавів. На шиї — намисто від "Шанель".
Салон оббитий світлою м"якою тканиною, а стеля інкрустована багатьма маленькими лампочками. На столі — фрукти й чай. Поруч — ще три крісла. Жінка запрошує сісти в протилежне від неї.
Важко бути дружиною президента?
— Моє завдання — допомагати чоловікові, підтримувати його в усьому, що він робить, — відповідає вона досить голосно, бо сильно гуде літак. — Я допомагаю представляти Україну за кордоном, а також гідно приймати іноземних гостей у нашій країні. Крім того, я вважаю, що Бог дав мені надзвичайно великі можливості працювати над покращанням життя людей, допомагати вирішувати гострі питання у сферах освіти, медицини, культури. Рідко люди мають такі можливості. Я це з радістю роблю і привчаю до цього дітей.
Їм, мабуть, важко? Вони ж іще маленькі...
— З одного боку, інколи їм важко. Наприклад, цього року 24 серпня було дуже жарко, і маленьким дітям було нелегко витримати всі урочисті церемонії. З іншого — вони на все життя запам"ятають, як разом із батьком брали участь у великих святах. Вони запам"ятають і День незалежності, і футбольний матч (благодійний матч між італійськими та українськими зірками естради і спорту, організований фондом Андрія Шевченка. — "ГПУ"), і наші поїздки до дитячих будинків та інтернатів.
Діти не кажуть:"Мамо, я цього разу не хочу"?
— Іноді скаржаться. Але вони розуміють, що їхній тато — президент і це покладає на них велику відповідальність. Наприклад, часто вдома бувають високі гості з різних країн світу, і я привчаю своїх дітей з повагою ставитися до них, принаймні привітатися їхньою рідною мовою: "Добрий вечір!"
Віктор Андрійович розповідав про те, як важко він переніс отруєння 2004 року. Як триває його одужання? Адже боротьба з хворобою забирала багато внутрішніх сил, це впливало й на роботу.
— Слава Богу, цього року Віктор Андрійович майже повністю одужав у всіх розуміннях цього слова. Лише зараз я побачила повне повернення його сил, — Катерина Ющенко підсувається ближче до столу, кладе на нього руки й продовжує: — Мушу визнати, що ми пережили дуже важкі моменти. Бувало так, що, попри страшний біль, він по вісім–десять годин сидів на якихось засіданнях і тричі на день міняв сорочки, просочені кров"ю, бо на тілі відкривалися кровотечі. Мусив перериватися на деякий час, робити процедури, а потім знову йти й працювати. Така робота президента. І ми це розуміли. Але я знаю, що будь-яка людина не витерпіла б того, що переніс Віктор Андрійович.
Він тричі на день міняв сорочки, просочені кров"ю, бо на тілі відкривалися кровотечі
А він зробив це , бо для нього Україна — найголовніше у житті. Він це здолав, і після того почалося одужання. Останніми місяцями відчуваю, що чоловік повністю повернувся до стану, в якому був улітку 2004-го. Аналогів такого отруєння в світі не було, але я спілкувалася з однією жінкою, яка пережила щось схоже. Її вразила сила та витривалість президента.
Це відчувається по його останніх діях, виступах. Чи був це замах на життя, чи спроба вивести його з політики?
— Люди, які труїли, точно хотіли його вбити. Вони дивилися на нього як на велику загрозу своїм планам. Та не вийшло, бо, по-перше, він надзвичайно сильна людина фізично та морально, а по-друге — я вірю в те, що його врятували молитви мільйонів людей.
Президент здогадується, хто за цим стояв?
— Думаю, що незабаром усе стане відомо. На жаль, збирання доказів забрало багато часу. Чи ми зможемо довести все до кінця? Боюся, що ні. Це лише у фільмах усе розкривається, і злочинець визнає свою вину.
На вашу думку, чи розкаялися, пошкодували про скоєне люди, які це зробили?
— Абсолютно ні! Гадаю, вони не розкаються, доки Бог не покарає їх або їхні родини. І лише тоді вони зрозуміють, що ми пережили та країна. Для мене боляче й образливо, що це стало темою спекуляцій. Цю справу коментують усі — і політичні опоненти мого чоловіка, і люди, які не є фахівцями з тем, про які вони говорять. Адже для всіх людей, які були поруч із нами в ті страшні часи, не було жодного сумніву в тому, що це був замах на його життя та на Україну.
— Пристебніться! — просить Олександр Максимчук — голова благодійного фонду "Україна 3000", який очолює дружина президента.
Літак іде на посадку. На вулиці, в аеропорту "Бориспіль", уже темно й дощить. Катерина Ющенко прощається. На неї чекає машина.
3 
35413
Коментарі