Сьогодні в Києві на Байковому цвинтарі ховатимуть племінницю письменника Михайла Коцюбинського. 80-річна Михайлина Хомівна померла 7 січня від ускладнень після грипу.
Вона народилася у Вінниці, де її батько створював музей Михайла Коцюбинського. Закінчила Київський держуніверситет і аспірантуру Інституту літератури. Дружила з поетесою Ліною Костенко, художницею Аллою Горською. 1965-го під час перегляду стрічки Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" у столичному кінотеатрі "Україна" виступила проти арештів інтелігенції. За це її виключили з компартії, а за два роки звільнили з інституту. Майже рік не могла знайти роботу. Потім стала редактором у видавництві "Вища школа", пропрацювала там 20 років. Перекладала з польської, англійської, французької.
— До цього її заохотили перекладачі Григорій Кочур та Микола Лукаш, — розповідає столичний режисер Лесь Танюк, 72 роки. — Вона загорілася видати хрестоматію французької літератури. Мене попросила перекласти твір Расіна "Стара п'єса з єврейського життя".
1990-го Михайлина Коцюбинська впорядкувала книжку поезій Василя Стуса "Дорога болю". Тоді ж очолила колектив, який підготував 6-томне видання його творів.
— Робота з текстами Стуса була її хрестом, — каже Лесь Танюк. — Вони познайомилися в Інституті літератури, коли він був аспірантом. Михайлина була серед тих, хто перевозив його тіло на батьківщину. По смерті Стуса із запізненням отримала від нього листа зі словами: "Не відчувай моєї неприсутності". Над його текстами працювала дев'ять років, це була каторжна робота. 6-томник перевидавали кілька разів, але все одно його немає у продажу.
В останні роки життя Михайлина Коцюбинська входила до редакційної ради 10-томника творів В'ячеслава Чорновола.
— Бачив її перед Новим роком. Вона не дуже добре себе почувала, бо застудилася. Казала: "Видужаю, в гості приїду", — говорить колишній дисидент Євген Сверстюк, 82 роки. — В останні дні працювала над листуванням діяча ОУН Кирила Осьмака та книжкою спогадів дружини дисидента Юрія Бадзьо — Світлани Кириченко.
Михайлина Коцюбинська не виходила заміж. 1983-го доглядала овдовілого письменника Бориса Антоненка-Давидовича. Він запропонував їй узяти шлюб та перебратися до нього. За півроку Антоненка-Давидовича визнали недієздатним і віддали під опіку пасербиці. За рік він помер.
1965-го Михайлина Хомівна удочерила сироту Тетяну.
— Тетяна отримала середню освіту, з вищою не склалося, — розповідає 54-річна Ірина Волицька, донька Атени Пашко, вдови В'ячеслава Чорновола. — Своє життя присвятила дому та матері, доглядала за нею, робила все по господарству. Саме завдяки їй Михайлина Хомівна дожила до такого віку та могла спокійно працювати.
Коментарі
2