— У найстрашнішому сні не могла уявити, що покину свій Донецьк, — розповідає 47-річна Тетяна Рубан. Переїхала до Білорусі через півроку від початку бойових дій на Донбасі. Оселилась у Мінську.
Донька виїхала до Києва, як тільки закінчила навчання. Влаштувалася дизайнером комп'ютерних ігор. Я намагалася знайти роботу в столиці та інших великих містах. Але вимагали знання іноземних мов. Погано володіла англійською. 20 років викладала економіку в Донецькому національному технічному університеті. Подала резюме в білоруський сільськогосподарський вуз. Швидко відповіли, що беруть на роботу.
Це було місто Горки. Познайомилася з керівництвом, пройшла переатестацію й підтвердила кваліфікаційний рівень. Після захисту отримала білоруський диплом кандидата економічних наук і посаду доцента кафедри.
Переїздила власним автомобілем. Мене супроводжував брат, який потягом повернувся в Україну.
Місто невеличке, але відчуття, ніби потрапила в санаторій. Вразило чистотою і сліпучо-білим снігом. Вулиці широкі, в ліхтарях. Було де припаркуватися. Мене поселили в гуртожитку. За символічну плату надали кімнату з кухнею, санвузлом і балконом — як повноцінна квартира. До роботи 10 хвилин пішки.
Білоруси цікавилися, чи назавжди до них перебралася, чи подобається нова країна. Питали причину переїзду. Тепло ставляться до українців. У Горках працювала півтора року. Потім перевелася до Мінська, в місцевий економічний вуз. Теж викладаю економіку. Працюю на півтори ставки. Маю стабільну зарплату. Це дозволяє орендувати 1-кімнатну квартиру за 4800 гривень із комунальними.
На роботу їжджу на машині. Літр бензину — 18 гривень. Мігрантам із Донбасу відмінили плату за дороги. Є указ президента Олександра Лукашенка, що машини, зареєстровані на Донеччині та Луганщині, можуть їздити платними дорогами безкоштовно. При перетині кордону працює система оплати доріг "Бел Тол". Є спецпункти, де можна заплатити за користування дорогою. Видають бортове обладнання, що кріплять на лобовому склі машини. Цей апарат періодично треба поповнювати.
Рідко користуюся метрополітеном. Станція поряд із моїм будинком. Має дві гілки. Працює безперебійно, з інтервалом у кілька хвилин. Вартість проїзду — 7 гривень.
Щоб зекономити, стежу за акціями. Цікаво, що ціни по магазинах не відрізняються.
Досі звикаю до місцевої кухні. Подобаються деруни, окрошка. Але українські страви ближчі. Тому намагаюся готувати сама.
У Мінську багато їдалень. Майже всі ходять обідати туди. Є безліч затишних кав'ярень. Всюди можна розрахуватися банківською картою. Навіть у газетному кіоску, салонах краси чи на ринку.
У Мінську можна звикнути до тижневих туманів та пізніх світанків узимку, коли о дев'ятій ранку тільки сіріє. Але найтяжче жити без рідних. Здається, адаптація не закінчиться ніколи. Важко без доньки й родичів. Жодні телефони не дають можливості обняти й поцілувати близьку людину. Це найгірше. Тому намагаємося двічі на рік зустрічатися.
Безкоштовно можна відвідати одного лікаря
— У Білорусі для жителів Донецької та Луганської областей медогляд при працевлаштуванні безкоштовний, — говорить Тетяна Рубан. — Також — перший прийом у будь-якого лікаря. Далі консультують за гроші. Наприклад, за щорічну флюорографію перед навчальним роком віддаю 58 гривень.
Іноземцям не доводиться платити за екстрену медичну допомогу. Кілька разів викликала "швидку" через високий тиск. Але додому купила в приватному центрі апарат добового моніторингу тиску. Ця послуга обійшлася у понад 440 гривень. Наступні кілька днів безкоштовно приходив лікар, відстежував мій стан. Це як продовження екстреної допомоги. Решта медичних послуг — платні.
Сімейних лікарів тут немає. Люди йдуть до терапевтів і вузьких фахівців. Так само є безкоштовний прийом і є платні послуги у державних поліклініках. На сайті кожного закладу — ціни, графік прийому. В поліклініках — електронна черга. Приймають за талонами. Їх замовляють у поліклініці. Потрібно чекати від тижня і довше, залежно від фахівця.
Щоб отримати безкоштовне лікування, треба мати посвідку на постійне проживання. Її доведеться чекати сім років. У мене поки що річна посвідка. Її продовжую, як і контракт у вузі.
2 
1
Коментарі