Киянин Володимир Хахель, 59 років, посадив за кермо трактора найвищого у світі чоловіка — 37-річного Леоніда Стадника з села Подолянці Чуднівського району на Житомирщині. Перед тим Хахель сконструював для велетня велосипед.
— Уперше поїхав до Льоні в гості 9 травня, — розповідає чоловік. — Йому тоді в Житомирі звання осавула козацького війська присвоїли. Поки дійшов до хати, Льоню вже привезли додому. Дивлюся: стоїть біля воріт висо-о-о-окий такий, стрункий, (Леонід Стадник має 2,37 м зросту. — "ГПУ"). Його мама Галина Павлівна зразу борщем пригостила. Я попросив насипати мені стільки ж, як Льоні. З-за столу ледве встав — так миска глибока. Привіз Галині Павлівні коробку цукерок. Але при мені їх не відкривали. Льоня дуже стомився з дороги. Попросив його обмалювати на аркуші свою руку і підписатися.
Стадники мають у Подолянцях понад гектар землі. 40 соток засіяні травою. Володимир Хахель приїхав за тиждень — косити.
— Льоні допомагає старша сестра Лариса. У поле їздять кобилою Ксюхою, — каже. — Поки Льоня говорив зі знайомим, я почав косити його косою. Вона виявилася вища за мене.
У Подолянці Хахель узяв фотоапарат.
— Хотів зняти, як найвища людина світу доїть корову, — пояснює. — Але Льоня не любить позувати. І з коровою не дозволив фотографувати. Колись його знімало телебачення, корова злякалася і не дала молока. А Стадник дуже любить худобу. Коли тре буряки, дозволяє корові їсти біля нього, а сестра Лариса відганяє. Його кобилі Ксюсі вісім років. Льоня їздив нею щодня за вісім кілометрів в інше село, коли працював ветеринаром. Із Ксюхою вони вже як рідні.
За тиждень Хахель втретє поїхав у Подолянці — допомогти Стадникам перевезти сіно додому.
Коли Льоня озирався на дорогу за собою, пускав кермо з рук
— Сіножать за два кілометри від хати Льоні. Ксюхою привезли п"ять фур. Льоня плакав, що нікуди складати. Я впросив його забрати з поля все, щоби за ніч не намокло. Привезли ще дві фури, спакували в пуні (так Хахель називає білоруською стодолу. Він народився в Білорусі. — "ГПУ"). У пуні я й переночував.
Розповідає, що допомагав Стадникові цементувати стоянку для автомобіля.
— Льоня машиною рідко їздить, та і мій велосипед стоїть накритий брезентом. Стадник раз сів на нього і скрутив сидіння. Він же важкий, важить 190 кілограмів.
27 травня житомирські енергетики подарували велетню китайський трактор із напівпричепом і плугом.
— Трактор гарний, червоний, — говорить Хахель. — Але у ньому високо сидіння і дуже низько руль. Коли Льоня озирався на дорогу за собою, пускав кермо з рук. Я знайшов у Києві руль від автомобіля "рено". До нього приварив три металеві ручки, алюмінієвими дротиками прив"язав до керма трактора. Зверху замотав зеленою ізолєнтою, щоби гарно було. Кермо стало вищим на 40 сантиметрів, — поправляє картуза.
Каже, що Стадник боявся сідати за кермо.
— А я маю диплом тракториста третього класу, всліпу розібрався, що і як працює, — розповідає. — За день навчив Льоню кермувати. У нього близорукість. Через село пролягають колії. Коли під"їжджає до залізної дороги, то глушить мотор і добре роздивляється, чи немає потяга. Але окулярів чомусь не носить.
Увечері Стадник читає електронну пошту. У хаті стоїть комп"ютер.
— Льоні пишуть із усього світу, — каже Володимир Хахель. — Його друг Саша перекладає, коли листи приходять англійською. При мені читали від якоїсь Вікторії з Англії. Вона пропонувала Стаднику взуття, одяг, гроші. Що вони відписали — не знаю, бо пішов на маршрутку. Галина Павлівна дала мені молока, сметани, яєць додому. Вона ходить на костилях, має хворі ноги. А про батька Льоня не хоче розказувати взагалі.
8 
35413
Коментарі