— Тільки не пишіть мого нового прізвища й місця, де я щас знаходжуся, — просить 22-річна киянка Лариса Лінник. Це її дівоче прізвище. Два роки тому жінка за гроші погодилася виносити дитину для чужої родини. На дев"ятому місяці вагітності зрозуміла, що віддати сина не зможе. Разом із немовлям Арсентієм утекла зі столиці й переховується в одному із сіл на Київщині.
— Я з неблагополучної сім"ї, — Лариса заїкається від хвилювання. Сидить у кафе на автовокзалі в Черкасах. Поруч — її бабуся Євдокія Кохоборська, привезла їй свою пенсію. — Жили в Борисполі. Батько пив, потім і мама почала. У мої 13 років тато помер, мати виїхала на заробітки в Москву. Старша сестра Алла вийшла заміж у Мостиськах на Львівщині. Мене до дядька на Дарницю в Києві відвезли, вчитися в кулінарному технікумі на повара. У 16 вискочила замуж за однокурсника Юру. Йому тільки-но 19 років виповнилося. Думала: переїду од дядька, бо сильно сварився за все й нікуди не пускав.
За два роки народила сина Михайла. Коли дитині виповнився рік — розлучилася.
— Грошей треба було, бо не хватало, а Юрка мені ані копійки не дав. Тітка намовила стати сурогаткою. Сказала, мол, є пара похилого віку, котра дітей не можеть мати. Звела нас. Вони солідні такі, питань багато ставили. Прізвища свого не назвали, представилися Ганною та Вадимом, запропонували 30 тисяч доларів. Вадим Миколайович уже у віці, огрядненький. Думаю: ф-у-у-у, як із ними сексом займатися! А ні, мене в районну лікарню відвезли. Все уколом зробили, потім ще раз. Лише з п"ятого разу підсадили запліднену яйцеклітину.
На четвертому місяці вагітності Лариса переїхала в село до бабусі Євдокії Кохоборської.
— Раз на місяць їздила на зустріч з батьками своєї дитини. Дорогу вони оплачували. Арсентій почав шевелитися, а коли Мішку носила — нічого не відчувала. Поняла, що не зможу віддати дитину.
Перед пологами Кохоборська вивезла онуку в іншу область.
— Я нашій родственниці як розказала, то ми вже наплакалися вдвох, — розказує Євдокія Петрівна, 68 років. — Лариска сама ще дитина. Що вона тямить? Родственниця каже, щоб у неї пока жила. Там времянка велика, вона поміститься з двома дітьми. Ганні та Вадимові ми листа написали, вибачилися. Він як того листа прочитав, зразу до мене прилетів. Таке тут творив, шо ужас. Допитувався, де вона, матюкався. Кажу: не знаю. Грошей же вони не заплатили.
Лариса отримує допомогу на дітей.
— Я раньше думала, що село — це грязь, вонь, кізяки, а зараз привикла, не так уже й грязно, — усміхається. — Молоко свіже, фрукти з овочами. Бабуся курей регулярно ріже. Навесні хочу кролів узяти, весною і літом тут бур"янів повно.
17 
1
Коментарі