— Льоня не жаліє, що пішов на фронт. Поїхав би добровольцем, якби не взяли в армію, — розповідає 63-річна Галина Кучеренко із села Мала Каратуль Переяслав-Хмельницького району на Київщині.
Її онук 24-річний Леонід Хмельков отримав осколкове поранення лівого тазостегнового суглоба в Донецькому аеропорту 22 січня. Видалили сідницю. На лікування та протезування у Німеччині родина має зібрати 70 тис. євро — 1,8 млн грн. Щоб доглядати онука в госпіталі, Галина Кучеренко їздить за 100 км.
— Ніколи не думала, що в житті доведеться такі гроші шукати. Але онука потрібно рятувати. Щоб зберегти ногу, треба їхати на лікування у Німеччину, — говорить Галина Тихонівна. — Клініку вже знайшли. Приїздила делегація німецьких медиків. Відібрали 20 хлопців на безкоштовне лікування, а мого онука не взяли. Льоня — сирота. Крім мене, має ще брата Андрія, якому 16 років. Їхня мама померла 13 років тому.
Леонід служив у 95-й аеромобільній бригаді за контрактом. В АТО пішов у березні торік. До цього навчився на психолога в Переяслав-Хмельницькому педуніверситеті.
— Пораненого Льоню забрали не зразу. Спочатку грібся. Кричав, що поранений. Його перенесли у БТР, але вивезти не могли, бо йшов бій, — каже Галина Тихонівна. — Він багато крові втратив. 26 січня його привезли в Київський військовий госпіталь. Почалося нагноєння, некроз. Лікарям прийшлося видалити 15 сантиметрів тазобедреного сустава і 14 сантиметрів берцової кістки, ягодицю. Пошкоджений сідничний нерв,
— Від болю внук кричить постійно. Обезболюючі його не беруть. Хлопці в палаті сплять після уколів, а Льоні це не допомагає. Так болить, що витримати не можна. Каже: бабушка, краще б мене на полі вбили, чим так мучитися. Таке чути не можу. Питаю в нього: якби застрелили, то ти б лежав, а що зі мною було б? Я б кричала? А він відповідає: я б тебе вже не чув.
Допомогти пораненому можна, переказавши гроші на картку Приватбанку №5168 7420 1883 7355.
13 
1
Коментарі
2