6-річний Костянтин Садиков із Хмельницького навчається за програмою четвертого класу. Читає 140 слів за хвилину, називає столиці країн світу. На рівні 8–10-річного знає фізику й анатомію людини.
— Із Костиним батьком ми жили у цивільному шлюбі. Розійшлися кілька років тому. Особливих розумових здібностей у чоловіка нема. Настільки розвинутих дітей не було і по моїй лінії, — каже мати 44-річна Олена Садикова.
Зустрічаємося біля офіс-центру. Білявка в джинсах і чоботях на високих підборах. Олена — національний суддя Кінологічного союзу України. За освітою художниця. Викладала у школі малювання, працювала перукарем і візажистом. 23 роки розводить чорних тер'єрів.
– 72-річний дідусь — ветеран-афганець, інвалід другої групи. Бабуся часто хворіє. Мені доводиться багато працювати, тож із хлопчиком практично ніхто не займався, — піднімаємося на третій поверх. Там діють курси англійської мови, де займається Костянтин. За три місяці пройшов річну програму.
— Читати навчився сам по ігровому комп'ютеру. Натискав літери, їх говорив електронний голос, а він повторював. Кілька років тому підходить до мене і просить: "Мама, почитай казку". А я працюю. Кажу: "Костя, ти ж букви знаєш, іди почитай". Він сів і почав читати. У 2 роки сам читав і писав. Вірш проходить два-три рази й може його розказати напам'ять. Ми навіть не одразу зрозуміли, що дитина чимось відрізняється від інших. Я думала, всі такі.
Костянтин відвідує журналістські курси на одному з місцевих телеканалів. Цього року пішов до першого класу.
— Больше всего люблю читать и смотреть развивающие мультфильмы, — розказує хлопчик. Сидить у класі за партою напроти вчительського столу. На ньому чорний костюм із краваткою-метеликом. Підстрижений "під горщик". На спину спадає довге пасмо волосся. Задумливо дивиться у вікно. Через дорогу видно бар. — Читаю енциклопедії. Світ складається з атомів. А сам атом з нейтрона і протона.
Костянтин відвідує спеціалізовану школу №6 із поглибленим вивченням німецької мови. У збірному класі — восьмеро четверокласників і двоє першачків. Їхні родини приїхали з Криму, Туреччини, Азербайджану. Тому дітям викладають російською.
— Он такой маленький. Но мы быстро подружились. Я ему иногда помогаю решать упражнения по математике, а он учит играть в шахматы, — каже Олександр Петровський, 9 років.
Лунає дзвоник на перерву. Костя біжить до вішалки. На дві голови вища однокласниця Діана пригладжує хлопцеві волосся й надіває на голову шапку. Допомагає застібнути куртку.
— Не люблю довго сидіти на одному місці, — говорить Костянтин. — Не знаю, ким хочу стати. Може, комп'ютерщиком, а може, вченим.
— У такому віці в дитини ще не розвинена дрібна моторика, — роз'яснює на перерві класний керівник Ольга Назаренко, 51 рік. — Костя — дитина допитлива. Відстоює свою точку зору. Але на уроках швидко втомлюється. З дітьми говорить як із дорослими, й завжди на рівних.
На день народження, 16 грудня, Костянтин попросив матір подарувати енциклопедію про доісторичних тварин.
1 
1
Коментарі