Лідія, 22 роки, студентка, Полтава:
— Однокласник написав, що любить мене. А я справді мала почуття до нього. Була під враженням від зізнання. Відповіла взаємністю. Він розсміявся у відповідь. Зізнався, що п'яний і побився з товаришем об заклад. Мовляв, хоча б одна з п'яти дівчат серед друзів у "ВКонтакте", освідчиться йому. Я тиждень після того не ходила в школу. Не хотіла показуватися йому на очі. З того часу не можу жодному чоловікові сказати: "Я тебе люблю".
Марина, 31 рік, касир, Львів:
— Моя тітка досі не може знайти сина. Він зник в АТО 2014 року. Хлопці, які були з ним в останньому бою, кажуть, що згорів у БТРі. Та тіла не виявили. Ольга Леонідівна вірить, що він живий. Не знаю, яким чином, але її контакти роздобули шахраї. Почали писати в "Фейсбуку", що за 500 доларів дадуть інформацію про сина. Вона перерахувала 14 тисяч гривень на картку злодіям.
Богдан, 27 років, програміст, Київ:
— Знайома постить у "Фейсбуку" інформацію про людей, яким потрібні гроші на лікування. Коли збирали для 2-річної дівчинки, я пожертвував 500 гривень із зарплати. За два місяці побачив сюжет про шахраїв, які заробляють на чужому горі. Виявилося, виставляли фото дитини з Росії. Його взяли зі сторінки її матері. Ніякого лікування та дівчинка не потребує. Я почувався обкраденим. Тепер, якщо хочу комусь допомогти грошима, телефоную на номер батьків. Уточнюю діагноз, у якій клініці лежить дитина.
Іванна, 39 років, учитель, Дніпро:
— У липні під час акції "ЯНеБоюсяСказати" жінки зізнавалися в "Фейсбуку", яке насильство пережили. Одна подруга написала, що в 14 років її зґвалтував сусід. Описала все в подробицях. Страшно було читати. Ми всі кинулися їй співчувати. За годину під постом з'явилося півсотні коментарів. Тут Саша не витримала й зізналася, що все вигадала. Бо їй цікаво було, як ми на це відреагуємо. Не можна так грати почуттями людей. Після того посту я видалила її зі списку друзів.
3 
1
Коментарі