— Донька ходила в музичну школу по класу скрипки. Мене так збудоражила ідея зробити скрипку із сірників, та ще й щоб грала, що іноді серед ночі прокидався і обдумував, як це реалізувати. За місяць уже знав, що і як робитиму, — розповідає 40-річний Віктор Батієнко з Миргорода на Полтавщині.
Чоловік за фахом будівельник. Третій рік складає із сірників та зубочисток макети церков, паровозів, літаків, зробив середньовічний палац, парусник. Навчився майструвати за книжкою "Саморобки із сірників". Купив доньці, але та не зацікавилася.
— У тій скрипочці все із сірників — і гриф, і натяжна система. Натуральні лише струни, — каже. — На смичок в одного знайомого попросив жмут кінського волосу. Готову скрипку покрив морілкою і лаком під красне дерево.
Над макетом музичного інструменту працював сім місяців. На скрипку, футляр до неї та смичок використав 200 коробок сірників. Заплатив за них біля 50 грн. На сірниковій скрипці грала донька Батієнка 15-річна Євгенія.
— Хотіла спробувати заграти зразу ж, як папа скрипку зробив, а він не дозволив, — розказує дівчина. — Сказав, хай вистоїться. Помню, був вечір. Папа й мама зайшли до вітальні. Я відкрила футляр і дістала скрипку. Зразу боялася. Взяла кілька акордів. Поняла, що скрипка надьожна. На ній легко грати будь-яку просту мелодію. Родітєлі були в захваті. Для концертів на сцені вона, понятно, не підійде. На скрипці я грала ще кілька разів для друзів. Навіть фільм про це зняли і розмістили в інтернеті.
Батієнко каже, скрипку не продасть.
— Ні за які бабки інструмент не віддам, — говорить. — Для мене вона безцінна. На ній вперше заграла донька. А якщо мені запропонують зробити таку ще одну, то буде однозначно дуже дорого, бо це далеко не один місяць копіткої роботи. Є у мене ідея зробити ще рояль і гітару.
Вироби майстер дарує друзям.
— Найперший зробив парусник, але він вийшов кострубатий, то я другові його віддав. Роблю чисто для себе, мені це цікаво. Скільки коштують, навіть не знаю. Знайомий у Росії теж працює із сірниками. Хвалився, недавно продав макет храму за 25 тисяч рублів.
З великих виробів Віктора — паровоз та вагони кінця XIX ст. Їх майстрував рік.
— Відтворюю всі найдрібніші деталі. Над макетом середньовічного замку також просидів не менше року. В ньому багато різних елементів, башточок, шпилів, а це неповторювані конструкції, тому й так довго прийшлось вовтузитися.
Ідеї макетів бере з інтернету і книжок. Кілька місяців подумки виношує проект, планує схему побудови. Сірники у виробах склеює клеєм ПВА. Іноді для зміни фактури використовує морилку та лак.
2 
1
Коментарі