— Із сім'єю жили в Севастополі. Родом я з Києва. Столичну квартиру батьків продав 2013-го, після їхньої смерті. Гроші розділив з родичами. Мені дісталися 38 тисяч доларів. Поклав їх на картку. У Криму відкрив доларовий депозит, під вісім відсотків річних. А коли почалася окупація, банківські рахунки заблокували, — розповідає 63-річний Юрій Павлович. Прізвища просить не вказувати. Його син із сім'єю залишився на півострові.
— Про переїзд у Київ не думав. Із дружиною збиралися старіти в Севастополі. Коли почалися процеси з боку Росії, мені на роботі запропонували підвищення — очолити морське відділення гідрометеорологічного інституту. До того був викладачем на кафедрі океанології. Підпорядковуватися мали Москві. Обіцяли хорошу зарплату. Та я відмовився. Не влаштовувала тамтешня атмосфера. Більшість людей, яких вважав адекватними, перейнялися ідеями "руського міра". Як показилися. Стало некомфортно.
У червні 2014-го із дружиною 60-річною Оленою переїхали до Києва.
— Першу зиму переніс важко. Не міг акліматизуватися. Часто хворів, — продовжує. — Близько року орендували 1-кімнатку. Потім пощастило продати в Севастополі двокімнатну квартиру в недобудові. Помешкання планували для сина. За 72 тисячі доларів купили 3-кімнатну в Києві. Син поки що живе в нашій кримській квартирі. Але шукає можливості продати її, щоби переїхати до столиці, — говорить Юрій Павлович. — Ринок нерухомості на півострові просів. Люди мало купують. Три роки тому нашу 3-кімнатку можна було продати за 120 тисяч доларів. Зараз і 100 не дають.
Два роки намагається розблокувати депозит.
— Як приходжу у Приватбанк і кажу, що хочу забрати гроші, мені щоразу ввічливо відповідають: "Без проблем. Усе зробимо". Просять написати заяву, принести копії паспорта, ідентифікаційного коду, довідку з міграційної служби, яка підтверджує, що живу в Києві. Електронні копії документів надсилають у центральне відділення банку. Потім передзвонюють і так само ввічливо кажуть, що не можуть розблокувати. Мовляв, у них багато грошей украли в Криму.
Пробував різні варіанти. Подавав документи й заяви з різних районів Києва, в різних відділеннях банку. І в кожному мене обнадіювали: "Ми повернемо вам гроші". І щоразу відмовляли.
Юрій Павлович збирається судитися.
— Усі документи й відмови подаватиму до суду. Таким ділкам пробачати не можна, — каже. — Люди судяться, і ми будемо. Хоча це часто й не дає результату. Навіть ті, хто отримав позитивне рішення суду, не можуть повернути кошти. Бо виконавчі органи не поспішають повідомляти керівництву банків про виплату. Замкнене коло.
2 
1
Коментарі