Біля входу до монастиря Сестер Мироносиць зустрічає 32-річна сестра Августина.
— Сестра Ірина ходить лише з коштуриком на молитви, — каже вона. — Навіть у трапезну не спускається. Їсти їй приносять у келію.
У просторій келії — два ліжка. Разом зі 101-річною черницею Іриною-Теклею Шийкою тут живе її 26-річна помічниця — сестра Теодосія. На стінах висять чотири ікони та хрест. На столику — велике розп"яття та дерев"яна різьблена шкатулка. Раніше сестра Ірина зберігала у ній освячені хліб і вино.
Черниця стоїть навколішки біля ліжка, голову опустила на подушку. У руках перебирає вервиці.
— Негоже удень лежати і відпочивати, — пояснює.
— У неї стара закалка, — пояснює сестра Августина. — Ніколи не бачила, щоб удень лежала. Інколи схилить голову на подушку, як зайчик, кілька хвилин відпочине. Увесь час проводить у молитві.
На столику лежить сторічна потерта книжечка "Наслідування Христа".
— Це моя улюблена, — пояснює черниця. — Але майже не бачу — читають сестри.
Сестра Августина всміхається:
— Читаємо їй тільки на вушко — не чує вже добре.
— У часи гоніння греко-католицької церкви хотіла, аби Бог забрав від мене слух і зір, щоб не бачити того беззаконня. То тепер маю, що хотіла, — каже старенька.
Мати сказала: як підгорне всю картоплю, то відпустять
Вмощується на ліжко, продовжуючи перебирати вервиці.
— Я народилася у 1906 році в селі Великі Мости Сокальського району на Львівщині, — розповідає. — Батько рано помер, залишив восьмеро дітей. Мама не хтіла віддавати нас до пана у найми. Я пасла наші вівці. У сусідньому Кристинополі якось бачила монахинь. І сама захотіла так жити.
22-річна Текля заявила, що хоче стати Христовою нареченою. Брати були проти. Але мати сказала, що як тільки дівчина підгорне всю картоплю, її відпустять. Текля пішла в поле працювати. А коли повернулася, побачила, що їй приготували посаг. За кілька днів брат відвіз її та ще двох односельчанок до Підгорецького монастиря.
— На початку 1930-х монастир перевели до Богородчан на Івано-Франківщині, — продовжує. — Там навчилася лагодити і шити взуття. А після війни була у Городенківській лікарні медсестрою. Церкву тоді переслідували, тому мусила зняти чернечий одяг. З трьома монахинями жила у маленькій хатинці. Тримали в себе козу. Я вела її на вигін пастися, а сама тихцем навчала діток катехізису. У КДБ мене тягали, випитували, чого люди в нас збираються. Але не арештували.
У грудні 1998-го у Франківську відкрився монастир Сестер Мироносиць. Старенька черниця перебралася туди.
— Прокидається о п"ятій годині першою, — розказує сестра Августина. — На вечірню приходить на годину швидше, щоб побути з Ісусом наодинці.
Черниці розповідають, що молитва сестри Ірини зцілює від недуг.
— Якось прибігла жінка вся в сльозах, — пригадує Августина. — Написала на клаптику паперу ім"я доньки. Попросила, щоб сестра Ірина помолилася за щасливу вагітність. Старенька сказала: "Скажи, хай та мати вдома б"є поклони перед образами. Вона знає, за що". Почувши це, жінка заридала. У молодості вона зробила багато абортів. А тепер ті гріхи відбивалися на її доньці.
Два роки тому 81-річній монахині сестрі Терезі Рум"ян присвоїли звання майора запасу польської армії. Упродовж 27 років вона доглядала за Папою Іваном Павлом ІІ у його апартаментах у Ватикані. Під час Другої світової війни майбутня черниця служила медсестрою в польській підпільній армії. Після війни працювала фармацевтом, а тоді її знову призвали до війська, де вона дослужилася до звання капітана.
1906, 6 лютого — Ірина-Текля Шийка народилася у селі Великі Мости Сокальського району Львівської області
1928 — пішла у Підгорецький монастир
1932 — переїхала в монастир до Богородчан (Івано-Франківщина)
1943 — працювала медсестрою у Городенківській райлікарні на Івано-Франківщині
1961 — вийшла на пенсію
1998 — перебралася до монастиря Сестер Мироносиць в Івано-Франківську
2006 — відзначила 100-річчя
8 
35413
Коментарі