62-річний Ігор Носіков просить милостиню в центрі Полтави. Штанини завернуті — щоб не було видно ампутованих ніг. Чоловік сидить на протезах. Потім дістає їх із-під себе та пропонує піти до кафе. Каже, що не годиться розмовляти на тротуарі. У кафе замовляє каву. Хвалиться, що за день заробляє до 30 грн.
— Моя мама виросла в дєтдомі. А батько не повернувся із фронту. Мама показувала його карточку. За все життя я чужого мужика в хаті не бачив. Вона працювала технічкою в бібліотеці.
Носіков бере пластиковий стаканчик із розчинною кавою. Гріє руки.
— Коли мені було 17, поїхав із рідного Кременця на Тернопільщині до Приморського краю. Навчався в технікумі на кіномеханіка, та не закінчив — через алгебру. Треба було екзамени здавати, а я — ні бум-бум. Пішов на "Дальморгидрострой". Строїв корабельні причали. Жив у гуртожитку, доки не женився.
Із Лідією Носіков прожив 13 років. Вона народила доньку Ларису та сина Андрія.
— Із Лідкою познайомилися у клубі. Вона закінчувала ПТУ, вчилася на маляра-штукатура. Співала в хорі. Забєрєменєла, та був викидиш. Поїхали в Кременець, до мами. Через рік Лідка народила Андрія. Але по хазяйству нічого не вміла. Макарони в холодну воду кидала. Мамка з нею сварилася через це.
Служив Ігор у Ленінграді в "стройбаті". Дружину відправив до тітки в Астрахань.
— Та писала, що жінка гуляє, сина не глядить. Я втік у самоволку, хотів розібратися. У Мінську на вокзалі міліція зняла з поїзда, — в очах чоловіка з"являються сльози. — Хотіли посадити в дісбат. А я був комсоргом роти. Не збирався з позором вертатися. На остановці в посьолку Балагоє відпросився в туалет. Бачу, товарняк їде. Ліг і поклав ноги на рельси. Так, щоб поїзд лише ступні обрізав. Як відрізало, ні кровинки не витекло. 40 хвилин чекав "скору". Не боліло — шок був. Лише курити просив.
Ліг і поклав ноги на рельси. Так, щоб товарняк лише ступні обрізав
Носікову зробили 11 операцій.
— У госпіталі якийсь парнішка намалював мій портрет, — згадує Ігор Семенович. — Я теж почав малювати.
1970-го повернувся до Кременця. Забрав дружину з сином. У підвалі будинку зробив художню майстерню.
— Плакати малював на заказ. А Ліда пішла працювати в пекарню. Там найшла хахаля, — чоловік просить у барменки цигарку. Та каже, що немає. — Від позору забрав її, дітей і поїхав до Якутії. Працював слюсарем на алмазній фабриці. Лідка мила посуду в ресторані. До мужиків чіплялася. Жалувалася, що я каліка.
Ігор Носіков іде у кіоск за цигарками. Закурює.
— Дав чемодан у руки, білет — у зуби і вигнав із дому. Сам повернувся до Кременця, зійшовся з Галкою з хімчистки. Вона від чоловіка втекла, бо пиячив та бив. Я вже оформив пенсію, та в дорожньому підприємстві малював знаки. Пенсію мав добру — 102 рублі. Зарплата — 80.
Донька Ігоря Семеновича Лариса поїхала до Ялти навчатися на кондитера.
— Півроку там ремонти в квартирах робив, помагав грошима, — продовжує Носіков. — А моя Галка знайшла іншого чоловіка. Приїхав, а вона мої чемодани виставила. Син оженився, то я до нього вертатися не схотів. Спочатку по друзях ошивався. У вареничній гарна жінка працювала — я до неї: "Нінуля, Нінуля". Вона мала хатку-завалюшку. Трохи її підлатав...
До столика підходить сивий чоловік у потертому піджаку. Носіков дає йому кілька монет.
— А тоді зустрів хлопців у барі. Вони церкви ремонтували. Почав із ними працювати. Попи — скользкий народ. Обмануть і перехрестять, — мружиться він. — Робив іконостас у селі Красносілки на Житомирщині. За три роки намалював 14 ікон. Батюшка на проповіді сказав людям, що сам краще намалює. Тицьнув у зуби 50 гривень, як собаці. Голий-босий повернувся у Кременець. А Ніна саме померла, її син із жінкою зайняв хату.
Носіков подався до Андрія. Той живе у 2-кімнатній квартирі з дружиною та двома дітьми. Але не зійшлися характерами з невісткою. Тоді сів на електричку й поїхав по Україні.
— Тепер попрошайничаю на вулиці Чапаєва, — бере палицю. — Ночую в електричці. От поїду в Кременець, получу рублів 500 пенсії. Куплю рубашку, штани, столярні інструменти. Піду в Лубни у Мгарський чоловічий монастир проситися майстром.
1945, 1 січня — Ігор Носіков народився у Кременці Тернопільської області
1963 — навчався на кіномеханіка в місті Находка Приморського краю, Росія
1965 — одружився з Лідією; за 2 роки народився син Андрій, через 4 — донька Лариса
1969 — потягом відрізало ноги; розлучився з Лідією; одружився з Галиною Лисенко
1970 — почав малювати
1988 — зійшовся з Ніною Тимошенко; через 16 років вона померла
із грудня 2006 — живе в електричках та на вокзалах
8 
35413
Коментарі