41-річний хірург Олексій Волков пише детективні романи. 2002-го він переміг у конкурсі "Золотий бабай", а 2005-го — у "Коронації слова". Працює романіст хірургом у Козівській райлікарні на Тернопільщині.
Олексій Волков повертається додому з риболовлі. Відносить до кухні улов — плотву, окуні, карасі.
— Зроблю тараньку, — каже. — Її обожнює донька Таня. Їй 7 років.
39-річна дружина письменника Леся веде в кімнату з піаніно. Розповідає, як познайомилися.
— У лютому 1988-го їхали в одному вагоні з Тернополя. Я — додому до Козови, а Олексій — у Бережани. Там колись жили його дідусь із бабусею. Обоє були студентами.
Зараз Леся працює в школі N2. Викладає українську літературу. Волков пригадує, що оповідання писати почав ще в дев"ятому класі.
Леся Петрівна йде перевіряти домашнє завдання у дітей. Чоловік хвалить 12-річного сина Мішу. Каже, хлопець добре грає на піаніно.
— Краще, ніж я колись на баяні. Міша, — гукає до сусідньої кімнати. — У музичній школі ти в якому класі вчишся?
— У третьому, — відповідає той.
— Перший детектив "Виконавець" написав про мисливця-одинака, — розповідає Волков. — Дружина дивилася на це із сарказмом.
— З інтересом, — уточнює жінка.
У будинку Волкових на стінах висять шкури кабана, кози, косулі, борсука, куниці.
— Коли мисливський сезон, у вихідні я не чергую, — розповідає лікар. — А в свята працюю. Після Великодня зашивав голови чотирьом пацієнтам. У п"ятого була травма грудей. Не вміють наші люди відпочивати.
Говорить, що хірург отримує 600 грн. Нічні чергування оплачуються з розрахунку три гривні за годину.
— Романи пишу з шостої ранку. Заварюю зелений чай і сідаю за комп"ютер, — розповідає Олексій.
— Улітку були на морі. Міші, — каже про сина, — набридло купатися. Він заліз у нашу білу "ладу" й не виліз, поки не дочитав мою книжку "Подорож у безвихідь".
3 
35413
Коментарі