— Коли Петро Ількович готувався до операції, йому казали: це найлегша з усіх кардіологічних. Але він не витримав. Помер у реанімації інституту імені Амосова, — каже письменник 72-річний Анатолій Качан у столичному Будинку письменників. 10 жовтня тут прощаються з поетом Петром Осадчуком. Він помер минулої середи на 77-му році життя.
Об одинадцятій ранку в холі Будинку письменників збирається кілька десятків людей. По черзі заходять до невеликої зали, де стоїть труна з покійним. Кладуть квіти на підвіконня.
— Помирати Петро Ількович не збирався, — Анатолій Качан знімає капелюх. Пригладжує сиве волосся. — Казав: у мене ще багато планів. Писав завжди дуже багато, і це давалося йому легко.
Петро Осадчук народився в селі Острівець Городенківського району на Івано-Франківщині. Коли йому виповнилося 11 років, помер батько. Після закінчення філологічного факультету Одеського університету вчителював у селі Стара Царичанка на Одещині та працював у місцевих газетах. Згодом очолив одеське видавництво "Маяк". 1976-го переїхав до Києва. Був депутатом Верховної Ради перших двох скликань.
Писати вірші почав у студентські роки. Видав близько 40 збірок.
— Разом із Петром навчався в Одесі, — розповідає письменник Анатолій Глущак, 71 рік. — Здивувався, що заїхав так далеко від рідного дому. Виявилося, його старший брат Василь служив у морфлоті, і Петро хотів бути ближче до нього. Грошей не мав, тому до Одеси їхав на даху вагона.
Коли замість довгих комірців на сорочках у моду ввійшли прямокутні, Петро їх так майстерно перешивав, що ніхто не здогадався би, що то ручна строчка, а не машинна. Трохи пізніше перешивав і штани — з широких робив "дудочки". Їх одягав на танці, де був найкращим танцюристом. Такі "кренделі" виробляв, що половина присутніх очей із нього не зводили.
Біля труни сидить родина покійного: дружина 75-річна Алла Іванівна, сини 47-річний Роман та Андрій, 43 роки. Старший — письменник і перекладач. Живе в Німеччині. Молодший є директором із регуляторно-правового забезпечення компанії "Київстар".
— Із дружиною Петро познайомився на морі, — продовжує Глущак. — Якось на туристичному кораблі плив до болгарської Варни. Там і зустрів свою Аллу. Зразу одружилися. Коли народився Роман, Петро говорив: тепер можу сказати, що написав свій найкращий роман.
Петра Осадчука поховали на Байковому кладовищі поряд із письменниками Всеволодом Нестайком та Віктором Барановим.
700 карбованців гонорару отримав Петро Осадчук за свою першу збірку "Революційний паспорт", яка вийшла 1967-го. З тих грошей виклав доріжку від порога до столу, за яким писав вірші.
13 
1
Коментарі