68-річного Євгена та 64-річну Михайлину Кокоців із села Тарнавка Старосамбірського району Львівщини ховали на сільському цвинтарі у вівторок по обіді. Подружжя загинуло від блискавки під час буревію 23 червня.
На похорон зійшлося понад дві сотні людей із навколишніх сіл. Біля трун у хаті сидять діти та найближчі родичі. Решта на вулиці у затінку дерев чекають, коли приїде священик. Про те, як загинули Кокоці, в селі знають усі. Подружжя згрібало сіно за селом.
— Із Гєником — так у нас кличуть Євгена — та Михайлиною в полі був я з сином та їхня донька Маруся, — розповідає Омелян Саган, 71 рік, брат Михайлини. — Як почало хмаритися, пішли збирати сіно. Ми згрібаємо, а вітер розносить. Але Михайлина наполягала, що треба згребти, бо після зливи не буде що збирати. Однак ми так і не закінчили, бо пішов дощ.
Селяни зібралися додому. Кокоці пішли однією стежкою, Сагани — іншою. Вдарила блискавка, після неї гримнуло. За кілька хвилин Маруся наздогнала дядька з братом. Розповіла, що батьки попадали й не піднімаються.
— Вона не кричала. Видно, дуже злякалася, — згадує Омелян. — Плакала й розказувала, що йшла на кілька кроків попереду. Батьки поволі спускалися стежкою, підтримували одне одного попідруки. Раптом щось збило Марусю з ніг. Вона підвелася, оглянулася, а батьки лежать на землі. Від тіла мами піднімався стовп диму, в обидвох пішла з носа та рота кров. Ми ще пробували їх врятувати, закидали землею, кажуть, так заряд виходить. Нічого не допомогло. Приїхала "швидка", хотіли везти на експертизу. Та ми відмовилися. Що там уже досліджувати...
На грудях на одязі Кокоців залишилися пропалені дірки. У деяких місцях обгоріло волосся та шкіра на голові.
— Я почула на вулиці ґвалт, шум. Виходжу, а там повно людей, — розповідає сусідка загиблих Ольга Бачинська, 63 роки. — Кажуть, Кокоців блискавка вбила. У нас такого зроду-віку не було, — жінка замовкає, а за кілька секунд додає: — Хто-зна, може, ці люди милість від Бога таку мали, що в один день померли.
У селі припускають, що блискавка могла вразити подружжя через вила з металевими зубами, які ті несли на плечах.
Кокоці познайомилися у школі. Михайлина родом із Тарнавки, а Євген — із сусіднього села Сливниці. Разом закінчували десятирічку в Хирові. 1963 року одружилися. Весілля гуляли два дні — у селах молодої та молодого.
— Добре жили, Гєник дуже шанував Михайлину, — згадує Ольга Бачинська. — Не давав їй тяжкого підносити. Казав: на таке діло хлопи є. Після весілля Михайлина переживала, що дітей довго немає. А потім Бог аж чотирьох дав — синів Бориса, Романа та Василя й доньку Марію.
Вона підвелася, оглянулася, а батьки лежать на землі
Хлопці одружилися, живуть у сусідніх селах. Донька зі сім"єю мешкала разом із батьками.
— Вони для дітей жили, — каже Омелян Саган. — Хлопцям будуватись допомагали, усі троє мають свої хати. А як внуки пішли — аж дев"ять, то натішитися ними не могли.
Кокоців відспівували в церкві. Раніше небіжчиків до храму не заносили, прощалися біля каплички неподалік цвинтаря.
— Євген був головою церковного комітету. Він цю церкву починав будувати й постійно про неї дбав, — додає Ольга Бачинська. — У церкві завжди разом із жінкою. То ми вирішили їм останню шану так висловити.
Євгена та Михайлину Кокоців поховали в одній могилі.
8 
35413
Коментарі