Подружжя Ільченків із Черкас незрячі з дитинства. 65-річна Наталія Тимофіївна у 2 роки перехворіла на кір, який дав ускладнення на зір. Її чоловік 68-річний Віктор Йосипович перестав бачити у 5 років. Вони разом 44 роки. Мають доньку 43-річну Таїсію, сина 37-річного Юрія та трьох онуків.
Живуть у двокімнатній "хрущовці". У квартирі прибрано. На вікнах — квіти. На дивані у спальні працює радіоприймач. Наталія Тимофіївна швидко йде кімнатою і вимикає звук.
— Я можу пекти пиріжки і шарлотку, варити і жарити. Вмію гладити, правда, зараз менше, бо є такі ткані, що не мнуться. А раніше і пелюшки, і постіль. Пилососю. На вазонах якщо відчуваю пиль, то мию у ванні під душем. Ліки розрізняємо по величині, формі упаковок і по запаху, — Наталія Тимофіївна йде на кухню, запалює газову конфорку, ставить чайник. Загашеним сірником поцілює у відро для сміття. — Без борщу не живемо. На кухні все кладу на свої місця.
Прямує в коридор, намацує в кульку на тумбочці яблуко.
— Вітя, підстав руки, щоб шкірка не впала на підлогу. Покажу, як чищу.
Віктор Йосипович тримає долоні. Дружина нарізає тонку шкірку.
— Чоловік у мене і мив, і стірав. За останні 10 років багато перехворів, то я і не хочу, щоб він щось робив, — каже Наталія Тимофіївна.
Познайомилися в УТОСі в Дніпропетровську. Віктор приїхав зі Звенигородки, а Наталія з Черкас.
— Разом мотали котушки до стабілізатора "Таврія". Ходили на хор. Відчула серцем, що підійшли друг другу. Сподобалися голосами, поведінкою. Слухали книжки. Весілля святкували в гуртожитку. Десь тут була фотографія, — Наталія Тимофіївна на меблевій стінці намацує весільний чорно-білий знімок. Вона — у білому платті й фаті, Віктор Йосипович у темному костюмі. Без окулярів. Поряд свідки і друзі. — Я вам скажу так. Якщо чоловік рішив узяти незрячу жінку, то не по любві не женитиметься.
Квартиру Ільченки отримали в Черкасах. Дітей виростили без сторонньої допомоги.
— Прислухалися до людей. Як купати, як олійкою мазати. А коли родився менший, Юра, то Тая все робила. Їй було вже 6 років. Онучку Настіньку ми два роки гляділи, доки діти були в Англії на заробітках. Їй було 5 років. Ми з чоловіком ніколи не лаємося і прощаємо тих, хто на нас кричить. Але більшість людей хороші. Допомагають дорогу перейти, у магазині скупитися. Продавець гроші з гаманця сама бере. Нам дома листоноша їх розкладає по купюрах, — розповідає Наталія Тимофіївна.
Віталій Йосипович показує, як визначає час. Бере ручний годинник без скла і намацує стрілки. Згадує, що незрячим став 9 травня 1945-го.
— Старшому братові Петі було 10 років, а мені й п'яти не було. Пішли до пастухів, які щось палили. Брат сказав, щоб я біля хати взяв снаряд. У яму до костра восьмеро дітей поспускали ноги. Брат поклав туди снаряд і соломи. Я стояв збоку. Воно як рвонуло — і мені по очах. Братові ноги ніби сокирою відрубало.
Дітей підводами відвезли в райцентр. Лікарів не було, бо святкували Перемогу. Чергувала санітарка.
— Брат умер вночі, решта пізніше. Залишилися, крім мене, ще двоє. Після лікарні бабулі порадили давати мені пити воду з кількома краплями йоду. А вона була малограмотна й вирішила, що краще очі закапувати самим йодом, — Віктор Йосипович часто витирає сльози. — Возили в Київ, довбалися в очах, дуже боліло. Сказали — все.
— Взагалі-то ми на життя не обіжаємося. Для повного щастя потрібне хороше здоров'я і взаємопонімання. От, наприклад, я хочу стіл витерти, а Йосипович узяв і витер. І зробив мені приємне, — усміхається Наталія Тимофіївна.
ОРІЄНТУВАТИСЯ за межами дому незрячим допомагають собаки-поводирі. Найкращі — лабрадори. Такі здібності мають також німецькі і шотландські вівчарки. Собака-поводир коштує 15–20 тис. євро. В Україні кінологічних клубів, які навчають цього собак, немає.
НЕЗРЯЧИЙ із дитинства американець Деніел Кіш орієнтується в просторі за допомогою методу ехолокації. Він ходить вулицями, мандрує в горах, їздить велосипедом.
Людина клацає язиком або пальцями. Звук чується по-різному, залежно від обстановки, що оточує незрячого. Метод полягає в тому, щоб навчитися розуміти цю різницю звучання.
70 000
СТІЛЬКИ незрячих людей, за статистикою, є в Україні. 50 тис. є членами Українського товариства сліпих. Це інваліди по зору першої і другої груп.
79
СТІЛЬКИ спеціалізованих бібліотек для сліпих працюють у країні.
2 
1
Коментарі