"Переживаю за 33-річного сина, — розповідає в листі черкаска Євдокія Петрівна, 64 роки. — Досі не жонатий, але має гарний дім і високооплачувану роботу. Дівчини не знайшов, хоча він хороший і розумний, без шкідливих звичок. Чи дочекаюся я внуків?"
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Запалює свічку. Обводить нею навколо паспортного фото парубка в чорній сорочці.
— Не шукайте для сина гідної партії. Сам обере, з ким створити сім'ю. Зустрічається з жінкою, але стосунки приховує. Вона стане для нього хорошою дружиною. Поспішати з весіллям не варто. Розпишуться і кілька місяців житимуть разом. Церемонію двічі переноситимуть через карантин. Бабою станете наступного року. Невістці можуть поставити діагноз безпліддя. Завагітніти допоможе молитва до святої Марти. Її читають в один і той час дев'ять вівторків поспіль.
"Живу з одним чоловіком, а кохаю іншого, — пише 34-річна Оксана з Вінниччини. — Вийшла заміж за Дмитра. Він хороший, чуйний, але почуття між нами давно охололи. За сім років після шлюбу зустріла Влада. Думаю, чому доля звела нас так пізно? У нього теж є сім'я. Доньці 5 років, як і моїй Єві. Пробувала про нього забути. Але надовго мене не вистачає".
Біоенергетик дістає з конверта фото Влада і Дмитра. Брюнети схожі між собою. Мають карі очі й високе чоло. В останнього — шрам на підборідді.
— Подвійна гра для обох закінчиться погано. Від Влада піде дружина. Забере доньку й автомобіль, яким заробляє на життя. Залишитеся біля розбитого корита, бо чоловік зради не пробачить і вкаже на двері. Повертатися в село до батьків не захочете. Доведеться йти на дві роботи, щоб орендувати житло. Припиніть роман, доки не пізно. Закоханість розвіється, як дим, щойно почнете жити з Владом під одним дахом. Він не той, за кого себе видає. Зловживає спиртним і не гребує піднімати на жінку руку.
"Шукаю родину діда в Канаді, — пише львів'янка Оксана, 32 роки. — Перед смертю він зізнався, що наприкінці 1980-х йому прийшов спадок звідти. Але родину попередили, що краще від спадщини відмовитися, а від родичів за океаном — відцуратися. Дід довго не зізнавався ні дітям, ні внукам. Тепер пробую розшукати хоч якесь коріння, але марно".
Надсилає чорно-біле фото діда Михайла і його брата Петра. Обоє вусаті, в пальтах до колін. На звороті підпис: "На пам'ять брату Міші 1956 рік". Біоенергетик заплющує очі. Кладе праву руку на світлину.
— Зверніться до організації, що розшукує спадщину за кордоном. З рідні там нікого не залишилося, але незатребувані гроші та майно чекають на вас. Сума виявиться більшою, ніж розповідав дід. Є рахунок у банку та нерухомість, власниками якої може стати ваша родина. Своє право доведеться відстоювати в суді.
"За життя я бачив і зраду, і кохання, — пише 65-річний Анатолій із Полтавської області. — Шукав сімейного затишку й надійних стосунків, але виходило навпаки. Дітей не маю, бо в дитинстві багато хворів. У 1990-х був офіційно одружений, але за п'ять років після весілля ми розійшлися. 21 рік зустрічаюся з Оленою. Наші стосунки специфічні. Разом не проживаємо. Я їжджу до неї, а вона — до мене. Кохана живе в Яготинському районі на Київщині. Переїжджати до мене не хоче. Я теж не наважувався, бо доглядав стару матір. Скоро буде три роки, як її немає. Хочу будинок продати чи обміняти на двокімнатну квартиру. Підтримую дружні стосунки із ще двома жінками. Хочу бути з Оленою, хоча вже менше довіряю їй, ніж раніше".
Вкладає в конверт фото з кучерявою жінкою у джинсовій куртці. Анатолій на знімку у вишиванці та джинсах. Обіймає кохану за талію.
— У вас є причини не довіряти жінці, яка багато не договорює. Підозрюєте, що крутить роман з іншим чоловіком. Та нікого, крім вас, у неї немає. Вдома її тримають рідні. Переїзду боїться, бо має хорошу роботу й дім. Не наполягайте, бо нічого хорошого з цього не вийде. Краще продайте житло й переберіться ближче до неї. Тоді стосунки заграють новими барвами. Повернуться пристрасть і кохання. Забудете про самотність і поневіряння. Займетеся справою, яку любите. Хобі приноситиме гарні заробітки.
"Донька поступила в університет за рік після школи, — пише 47-річна Іванна Олександрівна із Київської області. — Вона здібна дівчина, але в нас не було грошей, щоб платити за навчання. Вступила сама на державне. Жила в гуртожитку. У 19 років вийшла заміж за вчителя. Ми були проти шлюбу, бо чоловік на 22 роки старший. Викладав у школі фізику. Звільнився, поїхав до Києва шукати роботу. Хороший, працьовитий, але він їй у батьки годиться. Живуть у столиці, винаймають квартиру. Таня працює. Пари пропускає. Боюся, щоб її не відрахували. Вона на третьому курсі. Хочемо, щоб закінчила магістратуру".
— Донька навчилася поєднувати навчання з роботою. Успішно складатиме сесію, вступить на магістратуру. Але після народження первістка їй доведеться взяти на рік академвідпустку. Різниця у віці нехай не лякає. Їм добре разом. Зять гарно зароблятиме. Скоро куплять житло.
17 
1
Коментарі