— 2014-го в Горлівку наїхало багато чужинців. Розмовляли чеченською. Вперше побачила їх на вокзалі, коли торгувала там молоком. Вимагали віддати даром. Зрозуміла, то — бандити. Стало страшно за доньку. З Риммою поїхали до родичів у Тюменську область Росії. Коли почалася війна, друзі писали мені: "Катюха, тут не вистачає медиків. Повертайся". Послухала. Як приїхала, одразу пішла у військкомат, — розповідає 42-річна Катерина СОКОЛЕНКО з села Федорівка Бахмутського району на Донеччині.
Вона 15 років працювала медсестрою. 2012-го стала фіналісткою музичного шоу талантів "Х-фактор".Через три роки пішла служити за контрактом у 54-ту окрему механізовану бригаду начальником медпункту в підрозділі артилеристів. Із червня 2016-го була на передовій.
— Найважче, коли бачиш, як хтось помирає і нічого не в силах вдіяти, — продовжує. — Найпершим став Рома з Покровська. Він був чемпіоном із боксу, здоровий дядько. Під час виконання завдання його придавило бойовою машиною, відірвався тромб. У Роми залишилися мати, дружина і двоє дітей. Коли зустрілися з його жінкою, вона сказала: "Я вас узнала. Вы раньше пели на "Х-факторе". Лучше бы и дальше этим занимались, а не стали медиком. Почему не спасли моего мужа?" Згодом подзвонила й вибачалася.
При мені один військовий згорів у танку, другого зняв снайпер, третьому уламок влучив у серце. Ще один отримав поранення, але ми доїхати не змогли — нас відрізали мінометним вогнем. Пораненого бойовики взяли в полон і добили. На все життя запам'ятався обпечений дядя Саша. Робили все, щоб його врятувати, але за чотири дні він помер.
Контракт у Катерини закінчився в травні. Вона стоїть на обліку в Центрі зайнятості. Проходить практику в слідчому ізоляторі в Бахмуті.
Катерина Соколенко розлучена. Сама виховала доньку 20-річну Римму.
— Дитина пішла по моїм стопам — закінчила медучилище, — говорить Соколенко. — Але недавно пройшла курси з розмінування. Тепер розміновує поля і розтяжки. Колишній чоловік — на "тій стороні". Новорос. Востаннє з ним спілкувалися років чотири тому. Намагався мені й доньці довести, що "Новоросія" — це супер. Скромно його послала.
Розлучилася після семи років шлюбу. Він був міський хлопчик: "Ух, погулять би". Дізналася про його зраду й відпустила.
Після розлучення стала слухати пісні про кохання. На 30-річчя батьки подарували караоке. Почала співати. В Артемівську проводили пісенний конкурс "Артмік". Дізналася, що головний приз — 3 тисячі гривень. За ці гроші збиралася купити пральну машину-автомат. Та програла, бо участь також брала родичка мера. Коли приїхала додому, подзвонив директор магазину електроніки, який був спонсором конкурсу. "Что вы хотели купить на выигранные деньги? Стиральную машинку? Приезжайте и выбирайте любую". Потім зі мною зв'язалася член журі — викладачка школи мистецтв. Сказала, що зареєструвала мене на "Х-фактор".
У шоу Катерина Соколенко дійшла до фіналу.
— Невдовзі подзвонили: "Маєте бути в Донецьку на стадіоні "Олімпійський". Там буде передкастинг". Із сестрою і зятем приїхали на "шістці", в якої відпадають двері. На стадіоні зібралися вісім тисяч людей. Журі не було, тільки продюсер, сценарист, оператор і педагог із вокалу. Чого я тільки не співала. За тиждень запросили на зйомки до Києва. Заявила пісню Алли Пугачової "Я пою". Від хвилювання забула слова, та потім взяла себе в руки. Уявила, що переді мною немає нікого. Прийшла до тями від вибуху аплодисментів. Зал стояв. Не думала, що потраплю в фінал. Коли вибула, запитала директора, як я могла дійти до прямих ефірів, адже серед учасників були лауреати музичних конкурсів. Вона відповіла: "Ти справжня. Одна з небагатьох".
Після "Х-фактора" пройшла кастинг на московському конкурсі "Головна сцена". Коли дізналися, що я з України, посеред пісні вимкнули музику. Сказали: "Для вас прослушивание окончено". Зараз виконую лише патріотичні пісні.
8 
35413
Коментарі