— Тричі на тиждень їжджу на гемодіаліз у Білу Церкву. Процедура триває 4 години. Ще стільки ж витрачаю на дорогу, — каже 33-річна Юлія Цепецавер із села Ємчиха Миронівського району на Київщині. В неї діагностували хронічну хворобу нирок четвертої стадії. На пересадку потрібно 2 млн грн.
— У квітні 2018 року ноги почали набрякати так, що не могла ходити, — розповідає Юлія Цепецавер. — Поїхала в лікарню. Аналізи показали проблеми з нирками. Направили в область. Виявилося, після операції на щитоподібній залозі нирки не змогли "викачати" весь наркоз. Їхня оболонка пошкодилася. Лікування не допомагало. Почався гемодіаліз.
На процедуру їжджу через день. Із села добираюся маршруткою до райцентру. Там пересідаю на електричку. У лікарню встигаю аж на третю зміну. Процедура закінчується о дев'ятій вечора. Якщо спізнююся на останню електричку, за мною приїжджають чоловік або батько.
Із чоловіком Петром Цепецавером, 37 років, виховують сина 14-річного Василя та доньку Діану, 7 років.
— Чоловік — із Закарпаття, — розповідає. — Він — комбайнер, був у нашому селі на заробітках. Почав заходити в бібліотеку, де я працювала. 26 січня прийшов до мене з великим букетом троянд. Батьки були шоковані, бо нічого не знали. Весілля справили у серпні.
— Живемо з моїми батьками, — продовжує Юлія. — Коли їду на гемодіаліз, уранці заплітаю доньку. Діана ще не розуміє, що сталося. Але каже: "Мамко, мені вже так набридла ця лікарня". А син у курсі. Дуже боїться за мене. Бо знає, що потрібно робити пересадку нирки.
Щомісяця на лікування Юлії йде 10 тис. грн.
— Два мільйони гривень на трансплантацію — нереальна сума для нашої родини, — каже Юлія. — Петро з моїм батьком позмінно трудяться у шкільній котельні. Я за станом здоров'я працювати не можу. Надія лише на небайдужих людей.
Реквізити для допомоги:
Карта Приватбанку: 4149 4991 2844 0532 (Цепецавер Юлія Олександрівна).
2 
1
Коментарі