— Юра був теплий. Я впала на нього, кажу: "Ти ж обіцяв увечері перев'язати мені хвору ногу. А сам тут лежиш". Общупала все тіло — цілісінький. Лиш на руці й голові царапини. Не дихав. Поряд лежав хрестик, що бійці подарували, — каже 40-річна Валентина Драчко з міста Карлівка на Полтавщині.
18 березня в аварії загинули брати-волонтери 41-річний Ігор і 34-річний Юрій Печериці.
Чоловіки їхали з Карлівки мікроавтобусом "Рено" на кладовище пом'янути батька. Він помер 13 років тому цього ж дня. Ігор був за кермом, Юрій сидів поруч. На швидкості злетіли на узбіччя в посадку, за 3 кілометри від міста. Авто впало на дах. Водій випав із машини. Юрія затиснуло в салоні.
— Передня частина машини розбилася вщент. Аби витягти її, довелося вирізати дерева і викликати кран. Було видно тільки ноги Юри. Повірили, що то він, коли розпиляли машину й дістали тіло, — продовжує Валентина. Ігор — чоловік її рідної сестри 39-річної Наталії.
Брати — столяри. Мали спільну майстерню. Також ремонтували техніку й переганяли машини в АТО. Були там понад 20 разів. Возили продукти, речі, екіпіровку. Одному з бійців Ігор подарував власний бронежилет.
— Їздив у гарячі точки. Був у Горлівці, Щасті. Зустрілася з ним невипадково. Кілька разів на позицію привозив передачки з мого коледжу. Здружилися. А потім мені подзвонила його донька Аня. Мовляв, батько стільки розказував, що захотілося зі мною познайомитися. Торік весною приїхав до них у гості. А наприкінці літа одружилися. Батько казав, що знайшов собі сина, — каже 25-річний Віталій Соловей, був водієм-механіком у 92-й окремій механізованій бригаді. — Напередодні смерті в селі під Карлівкою купив дачу. Мав розводити страусів. Коли сталася трагедія, власники повернули гроші.
Ігор із Наталією був одружений 18 років. Мають двох доньок — 8-річну Єлизавету й Анну, 18 років. У старшої з Віталієм у січні народилася донька Златослава.
Юрій неодружений. Збирався зайнятися пасікою. Змайстрував вулики, знайшов сім'ю бджіл.
2 
1
Коментарі