"Батько зняв паска й прямо в учительській мене почастував"

 

— Я людина сімейна. Без родини мені важко, — каже переможець парламентських виборів в окрузі №132 на Миколаївщині Аркадій Корнацький, 60 років. Розмовляємо в приймальні екс-кандидата у депутати Леоніда Даценка в Черкасах. Аркадій Олексійович у світлому костюмі й білій сорочці. Час від часу відповідає на телефонні дзвінки. По черзі витягує з кишень дві прості мобілки "Нокіа".

Шкода викинути старі телефони чи не любите розкоші?

— Купую собі апарати за 230 гривень. Не люблю тих, хто хизується новою моделлю "Верту". Ніколи собі такого не дозволю. Двічі на день дзвоню до дружини та доньки в Америку — вранці й увечері. Коли побачив, що за донькою стежать, перевів до закритої приватної школи в Києві. На другий день знову помітили стеження. Мусив вивезти дружину й дитину до США.

Дзвонить телефон. Корнацький говорить, це дочка Інна зі Штатів, розповідає про свої учнівські справи.

— Третину передвиборної кампанії провів за кордоном. Коли влада зрозуміла, що програє, будь-що намагалися посадити. Міліція, прокуратура з наших полів не вилазить. Полювання на мене очолив губернатор Круглов, а його заохочували з Києва. Арештували чесну людину, мого бухгалтера Людмилу Нікіткіну. Начальник обласного УБОЗу Лукащенко прийшов до неї в камеру. Каже: "Дай нам компромат на Корнацького, і за півгодини вийдеш". Вона відмовилася.

Щодо моєї 83-річної матері, яка згорбилася на колгоспній роботі, має покручені суглоби, порушили десятки справ. Боюся, дійде до арешту. Вимагають, щоб вона демонтувала зерносховище, в якому зберігається 18 тисяч тонн зерна. Хоч воно їй не належить. Коштує 1,5 мільйона доларів.

На безсоння не страждаєте?

— Лягаю спати в крайньому разі о другій ночі. Як не можу заснути, беруся до книжки. Недавно перечитував Ліну Костенко. Люблю вірші вінницького поета Мирослава Вересюка. А ще "Янгола з автоматом на плечі" мого побратима Леоніда Даценка.

Спите довго?

— У селі довго не поспиш. Якщо прокинувся о шостій, це рано. Якщо о восьмій — пізно.

Маєте впертий характер. Це — спадкове?

— Наше село, Чаусове Друге, раніше звалося Чаусова Казенна. Це старий козацький зимівник, кордон між Річчю Посполитою і Татарщиною. І люди такі. Як припече, характер козацький. Коли у червні Круглов пригнав бандюків, не то що чоловіки, а сільські жінки гнали цих товстомордих кілька кілометрів по шосе.

Мого батька хрестили Онисієм, насправді я Онисійович. Але потім почалася мода на нові імена, батько перейменувався на Олексія. Був сільський самородок. Неперевершений майстер на всі руки, гармоніст, художник. Дійшов до Берліна, мав орден Слави. Після війни викладав у школі фізкультуру, малювання, військову справу.

Якось учителька принесла йому любовну записку. Я написав її Люсі, своїй майбутній дружині. Батько прочитав. Зняв паска і прямо в учительській мене почастував. Боліло так, що досі пам'ятаю.

У дитинстві в льодохід брали з ним сака — товсту довгу тичку, на якій кріпилася каблука з сіткою. Ішли ловити рибу. Жили, як у середні віки: хата-мазанка — земляний діл, стріха. Їли мамалигу, галушки, гречку. Топили кізяками, соломою, кукурудзинням. Бабка Домка напече коржів і розповідає про Голодомор. Вона робила біля олійні. Пекла колгоспникам, що робили в полі, коржі з макухи. Крала, бо вдома п'ятеро дітей голодні. Насипе макухи в чобіт і сховає у лободу. Якось вийшла, а чобота нема. Хтось украв. Хотіла топитися. Боялася до голодних дітей із пустими руками йти. Двоє померли. Мій двоюрідній дід по мамі, Финоген — по-сільському Фина — був високий, сильний від природи. Такі голод переносили найтяжче. Не витерпів, упав надворі й наївся калачиків. Помер відразу.

Із Люсею ми розлучилися, коли діти підросли. Пішов якось у Чаусове купатися на річку. Побачив гарну дівчину Лілю. Став залицятися. А років через п'ять посватався. Маємо доньку 12-річну Інночку. Син Павло від першого шлюбу закінчив той же університет, що я. Він у Росії дипломат. Доньки-близнючки Маша і Аня — Московський інститут міжнародних відносин. Я на той час став громадянином України. Тому на роботу в МЗС Росії їх як дітей іноземця не взяли.

Як стали громадянином Росії?

— У армії служив під Ленінградом. Ще під час служби вступив у партію — після того, як Піночет повалив уряд Альєнде. Просився зі зброєю в руках захищати демократію в Чилі. Слава Богу, до збройного втручання не дійшло. Старшина батареї Міша Прохор загітував вступати в Москву, в університет імені Патріса Лумумби. Московської прописки не мав. Зміг влаштуватися юристом в будуправління. З партії вийшов 1986-го, раніше за Єльцина.

1998-го влітку гостював у батьків. Прийшли чоловік 12 селян. Почали просити, щоб я забрав земельні сертифікати. Не хотіли їх здавати голові колгоспу та його шоблі. Він їм роками зарплату не платив, гнобив, як хотів. Я кажу: "Що мені 12 паїв? Якби все село здало, то купив би". Сказав і пішов рибу ловити. За годину все село зійшлося. Принесли сертифікати. Купив, бо назад ходу не було. Коли Кучма узнав, що якийсь "куркуль" купив колгосп, — наказав перевірити. А тут усе законно. Через нас у січні 2001-го наклали мораторій на рух сертифікатів. Іншим іти моїм шляхом не дозволили. Але й у нас не забрали, бо закон зворотної сили не має.

18 червня на агрофірму Корнацького напали півтораста осіб.

— Наші люди казали, що на кордонах господарства формуються автобусні колони під прикриттям міліції. Вона робила коридор бандюкам. Ті рушили зранку озброєні помповими рушницями, сокирами, кирками, загостреною арматурою. Думали нагнати на селян жуті. Ішли упевнені в своїй перемозі, як Гітлер. Мали вогнепальну зброю і могли стріляти.

Під їхнім прикриттям їхали комбайни державної корпорації. Нашу техніку мали трощити, а зібраний державною врожай розподілити. 50 відсотків губернатору Круглову, 50 — на оплату "праці" бандитів. Ще й планували арештувати мене як організатора масових безпорядків.

Але прорахувалися. Піднялися цілі села й погнали бандюків. Прибула наша кіннота. Я тримаю породистих коней, їх тоді тренували в полях. Як вони пішли грудьми на бандитів, ті побігли. Міліція рятувала від розправи своїх "підшефних". Кримінальну справу порушили лише на одного, Стрижака. Та й то за хуліганство, а не за бандитизм. Ми розкадрували все відео і встановлюватимемо особи кожного з нападників. Побачимо, як міліція реагуватиме.

4167 голосів становила різниця між кандидатом від "Батьківщини" Аркадієм Корнацьким, який переміг, і заступником голови Миколаївської облдержадміністрації Віталієм Трав'янком в окрузі №132 із центром у Первомайську. Ці дані з'явилися на сервері Центральної виборчої комісії. Згодом їх уточнили. "Беркут" вилучив протоколи з "мокрими" печатками. Переможцем із різницею у 232 голоси оголосили "регіонала" Трав'янка.

Відбудував сільську школу

Аркадій Корнацький на "відмінно" закінчив сільську школу. Згодом відбудував її з руїн. Жив і працював у Москві. 2005-го повернувся до України. Був заступником голови Миколаївської облдержадміністрації. Торік на парламентських виборах балотувався від "Батьківщини". 18 червня півтораста озброєних людей намагалися знищити техніку та захопити урожай із полів "Агрофірми Корнацьких". Під час сутичок семеро селян дістали вогнепальні поранення.

×