"400 разів за три заходи віджався від підлоги в день виборів"

 

— Ставки высоки, средства сомнительны, снова в стране затяжные бои. Есть и потери, но нет победителей. Ранят враги, добивают свои.

Колишній голова Верховної Ради, соціаліст 67-річний Олександр Мороз сидить за масивним мармуровим столом у своєму кабінеті біля Адміністрації президента. Цитує власний вірш із книжки "Время рассудит".

— Спочатку написав "убивают". А поміняти його на "добивают" підказав майор Вихрь — член Соцпартії Євген Березняк. Йому зараз 94 роки.

Спілкуємося через три дні після виборів до парламенту. Мороз програв їх "регіоналу" Олександрові Онищенку в Миронівському окрузі на Київщині.

— Оголошення результатів зустрів дома з дружиною. Не хотів вішатися й не збирався трагедію з цього приводу розводити, — махає рукою. — 400 разів за три заходи віджався від підлоги. Не зі злості, а просто в 1,5 раза збільшив щоденне навантаження. Нічого, життя продовжується. Певною мірою, результати були неочікувані. Адже я бачив реакцію людей під час зустрічей. Їхні проблеми добре знаю.

Знаєте, скільки коштує буханка хліба?

— Чому ж ні? — рожевіє. — Ну от 5-копієчна булочка, яку я любив студентом, сьогодні коштує 4,5. Якось вона називається, така коричнева, припечена зверху. Я любив її з півлітрою молока взяти, тоді витрачав 20 копійок, — прокашлюється. — Сьогодні ціна молока 8 із лишнім гривень, тому можна прикинути, скільки це коштує для студента. Це не значить, що я по магазинах ходжу. При дорозі та на базарах люблю з людьми поговорить. Мені, правда, не можна, бо тоді треба ніби все купить. Коли кажуть: "Візьміть качку! Ну візьміть — свіжа". А я ще й цю жінку знаю, брав у неї колись, знаю, що не бреше. І не можу відмовити.

Чому програли вибори?

— Ішов тотальний підкуп і шантаж виборців, — різко проводить рукою по столу, підбиває диктофон. — Сват мій живе в моєму окрузі — у селі Стайки Кагарлицького району, — каже про свекра 46-річної дочки Ірини. Вона — викладачка гри на фортепіано. Чоловік Юрій Дутка — професійний музикант, грає на всіх інструментах. Мають двох дорослих синів Владислава і Ярослава. Молодша 40-річна Руслана заміжня за бізнесменом Давидом Сарією. Разом тримають мережу салонів краси в центрі столиці. Виховують доньок Діану, Ліану та сина Олександра. — Сват уже старенький, сваха — так само, — продовжує Олександр Олександрович. — Попросили, щоб скриньку додому принесли. А їм відмовили. Але вони все одно добилися свого. І таке кругом робилося. Голови сільських рад казали: "Якщо проголосуєте за Мороза, газу в село не проведемо". У Масловці погрожували людям, які збиралися голосувати за мене, землю не розпаювати.

Мороз каже, на виборчу кампанію витратив близько 200 тис. грн.

— В основному, на газети і бензин. А подивіться, скільки грошей на вибори пішло в десятків технічних кандидатів! Наприклад, Королевська. Я з Окружної дороги в Києві їду в округ. До заправки перед Обуховом десь 15 кілометрів. На цьому відрізку по Окружній за Королевську 32 біґ-борди і дві подвійні перетяжки з обох боків через чотири полоси. Один біґ-борд — це кілька сот доларів. А реклама на телебаченні? Поява на "Інтері" в одному 30-секундному випуску коштувала 130 тисяч доларів. А поява фейса в інформаційному випуску — 300 доларів у секунду.

Чим займатиметеся після виборів?

— Я — член Конституційної асамблеї, добиватимуся ліквідації районних державних адміністрацій. Ще хочу написати книжку, як починалася незалежна Україна в 1990-ті, під умовною назвою "Насправді було так".

Якби можна було політичну кар'єру робити заново, що змінили б?

— Дистанціювався б від Ющенка, коли вирішувалося питання про зміну влади. Після того, як він став великим царем, зробив кілька грубезних помилок. Наприклад, запрошує мене 8 вересня 2005 року і питає: "Що робить із Юлею?" А два тижні тому виступав на Майдані, що в нас найкращий уряд за всі роки. Я кажу: "Ви ж мене не питали, як ставили її на посаду прем'єра". І розказав анекдот. Сидять у тундрі чукча й геолог, рибу ловлять в ополонці. Тут на обрії з'являється чорна точка. Геолог питає: "Що це?" — "Медведь, однако". Геолог приготувався до смерті, бо знає, що у ведмедів швидкість 80 кілометрів на годину. Дивиться, чукча лижі одягає. "Навіщо ти вдягаєш лижі? Ти ж усе одно не побіжиш швидше ведмедя", — дивується геолог. "А мені й не треба бігти швидше ведмедя. Мені треба бігти швидше тебе". Я кажу: Вікторе Андрійовичу, у мене нема запасних лиж. У Зінченка, Порошенка і Юлі їх по кілька пар. Тому не чіпайте зараз Юлю, бо вийде вона через півроку і піде ображеною людиною, яка хотіла добро зробить, а не дали. Він подумав і каже: "Так". А на другий день летів у Москву, на трапі літака підписав указ про звільнення Юлі. І програв їй вибори. Тоді почали шукать, хто ж був на Майдані, з яких людей будувати свою коаліцію. Так от друга моя помилка — спроба створити коаліцію з Ющенком і "Батьківщиною", так само, як і створення коаліції з Партією регіонів. Тому що з бізнесом у таких речах діла мати не можна. Бізнес із бізнесом, незважаючи на прапори, домовляться.

Правда, що за коаліцію з Партією регіонів ви отримали кілька мільйонів доларів?

— Чому кілька? Юля зразу сказала — 300, — сміється. — Я судом доказав, що це брехня. А вона після того сказала: "Да, я помилилася — 350". Друг мені розповідав, як у Білій Церкві одна жінка його запевняла: "Бачила на власні очі, як Мороз гроші мішком носив". Якби мав такі кошти, у мене в парламенті сиділо б 200 депутатів. А тоді на засіданні зробив те, чого не мав права робити. Сказав: "Клянуся рідними своїми, дітьми і внуками, що ніхто із фракції соціалістів копійки не взяв за таке рішення". Звернувся до тих, хто мене знав: "І ви теж скажіть". Ніхто не сказав. Згодом зрозумів, що не треба було цього говорити. Я так собі думаю, що довелося розплачуватися за такі слова, — очі стають вологими.

Говорите про дружину?

— Нє-нє-нє. То інше, — махає рукою.

Дружина Валентина Мороз 10 років працювала вишивальницею на Таращанському трикотажному побуткомбінаті. Після народження молодшої дочки здоров'я погіршилося. Тепер вона інвалід, пересувається на візку, важко говорить. Хворіє на розсіяний склероз.

Як Валентина Андріївна почувається?

— Як завжди — погано. Але вона в нас — центр сім'ї, діти з онуками її часто провідують.

У яких ви взаєминах із Тимошенко та Ющенком?

— У тюрму не їжджу. А Ющенко на Конституційній асамблеї запитав, як ні в чому не бувало: "Як ваші справи?". Кажу: "Харашо". Це все спілкування за останні, мабуть, п'ять років. У політиці немає взаємин на рівні дружби.

Розгортає свою книжку "За правду разом станем". Виводить "Аліні — на добро".

— Ану, що вам попаде? Відкрийте книжку посередині й читайте.

Розгортаю збірку "Рассудит время" і читаю перші рядки, що потрапляють на очі: "В нашем городе большом наша встреча неслучайна".

Олександр Олександрович лукаво усміхається.

— Цей вірш написав у лікарні після операції. Відходив трошки так, згадуючи деякі речі.

Дружині присвятили чи якійсь іншій жінці?

— Ну, це такий універсальний вірш, — підписується закарлючкою, схожою на п'ять петель із найбільшою — першою.

×