Готель скасував бронювання через спізнення
Півтори тисячі гривень віддаю за два квитки з Києва до Відня – плачу за себе і 10-річну доньку. На борт на одного можна взяти лише невеликий рюкзак або сумку, яка легко поміщається під сидінням. Додатковий багаж коштує так само, як і квиток.
– От що значить – лоукост, – сміється знайомий напередодні поїздки. – Квиток справді може коштувати 20 євро. Але, якщо хочеш місце в перших рядах та ще й узяти багаж, вийде не менше 50 євро. Навіть за склянку води на лоукостах правлять два євро.
Рейс затримується на 2 години. Вилітаю опівночі, хоча, за розкладом, у цей час уже мала бути у Відні. Попереджаю готель про спізнення, у відповідь висилають код – електронні ключі – від вхідних дверей та номера.
Остання електричка з Віденського аеропорту до міста вирушає о пів на першу ночі. Більше до п'ятої ранку не їздить нічого, крім таксі.
У літаку знайомлюся зі студентом Київського політеху 22-річним Богданом. В окулярах, волосся зібране у хвіст. Захистив диплом спеціаліста й вирішив продовжити навчання у чеському місті Брно. Трохи нервує, бо летить уперше. Житимемо в одному готелі, тому домовляємося скинутися на таксі. Поки викликаємо машину на Uber, до нас під'їжджає чорний Mercedes.
– Я знаю, вы из Києва, – каже водій-бородань із кавказьким акцентом. – Ваш рейс спізнився на дві години, всі таксисти в курсі. Хочете, за 30 євро довезу?
Погоджуємось.
З аеропорту до міста – півгодини автомобілем. Водія звуть Саїд. Він із Грозного. До Відня переїхав під час другої Чеченської війни на початку 2000-х. Спершу отримав статус біженця, а згодом і австрійське громадянство.
– Я їхав у Францію, але зупинився тут. Обидві країни тоді легко давали політичний притулок, не те що зараз, – розповідає. – Тяжко було спочатку. Мови не знали, в мене було троє дітей, їх треба в садок, школу, страховки. Знав одну перекладачку, допомагала з паперами. Австрійський уряд платив на сім'ю дві тисячі євро допомоги. Дали кімнату в гуртожитку, їжу, оплатили вивчення мови. Я спершу працював на будівництві, пізніше зміг відкрити невелику фірму. Займаюся ремонтами у квартирах, а по ночах таксую. Шестеро дітей, двоє вчаться в університетах, найстарший працює, решта школярі.
– Назад у Грозний не плануєте? – цікавлюся.
– Ні, діти тут звикли, та й куди Чечні рівнятися до Австрії за рівнем життя? Так, Грозний відбудований – і сліду від війни не залишилося. Путін завалив грошима. Кадиров йому як син, усе під ним. Усе! Там нема ніякої свободи. Це – Росія. Там диктатура і тоталітаризм.
– В Україні бували? – запитую.
– Так, обожнюю її. Раз на рік провідую батьків у Грозному. Їду машиною три доби, в тому числі й через Україну – Львів, Київ, Полтава – і на Бєлгород. Шкода, що в вас на кордоні просять хабарі. І поліція придумує штрафи, коли бачить авто на іноземній реєстрації. Торік заплатив 640 гривень і навіть не зрозумів за що. Але в Росії на кордоні за перетин зразу 100 євро кладеш.
– А пробували поскаржитися, що від вас вимагають хабар?
– У Росії? Там і вбити можуть. Якось матір віз із Відня у Грозний після операції. Російські прикордонники відмовилися нас пропускати. Хамили, мовляв, ненавидять чеченців і я стоятиму там, скільки їм захочеться. Я знімав усе це на телефон, грозив опублікувати відео в інтернеті. А двоє мене так – опа – попідруки і тягнуть кудись. Мати наробила крику, відпустили.
Після того простояли на митниці 16 годин. У Росії з такими порядками нема майбутнього. Радий, що Путін не зміг вас підкорити. Думав, клацне пальцями і Україна стане його, але ваш народ відстояв свободу. А наш не зміг, здався. Бабло перемогло.
За півгодини дороги Саїд жодного разу не рушив на жовте світло світлофора. Наприкінці поїздки безкоштовно провозить центром Відня, показує туристичні топ-місця – кафе "Моцарт", галерею "Альбертіна".
– Це подарунок, – тисне на прощання руку.
Три дні у Відні гуляємо з донькою замками, музеями, заїжджаємо в зоопарк. Його вважають найкращим у Європі. Вхід для дорослих – 17 євро, якщо мати туристичну картку "Віденьсітікарт". Вона дає знижки на проїзд у громадському транспорті, квитки в музеї. На добу коштує 17 євро, на дві – 25, на три – 29. В ціну входить безкоштовний проїзд для дитини. Із "Віденьсітікарт" щодня можна заощадити щонайменше 30 євро.
Ціни на продукти у магазинах удвічі вищі за київські. Приміром, круасан із кавою обійдеться у три євро. Але зранку в кав'ярнях діють акції: булочка і кава – за два євро. Ніч у готелях у середньому коштує не нижче за 30 євро. За 10–15 євро – це буде ліжко у шести-восьмимісному номері хостелу.
Місто вражає помпезною архітектурою, кількістю велосипедних доріжок, чистих парків, де можна спати на газонах.
Планувала побути у Відні два дні й летіти в іспанську Валенсію. Але переплутала дати вильоту і пропустила літак. Перша думка – повернутися додому. Однак маю проплачені готелі у Валенсії та Мадриді, а звідти і квиток на зворотний рейс до Києва. Наступного дня купую квитки до Валенсії з пересадкою у португальській столиці Лісабон. Віддаю 3200 гривень за один.
Тільки залагодила одну проблему, як виникла інша – перед вихідними найдешевший двомісний номер у віденських готелях стартує від 153 євро – дорожче за переліт в Іспанію.
– О, не хвилюйтеся, у мого друга була ще гірша історія. Він проспав літак до Шанхая, – втішає молода китаянка на рецепції готелю. – Спробую допомогти.
За кілька хвилин пропонує ліжко за 23 євро на добу в чоловічому номері. Погоджуюсь.
Перед вильотом у Лісабон дізнаюся, що тамтешній готель скасував моє тридобове бронювання й оштрафував на 30 євро через те, що не прибула вчасно. Хоча про спізнення попереджала.
– Вибачте, але ми не знаємо, чи приїдете, тому віддали ваше місце іншим гостям, – пояснює адміністратор.
– Але ж я спізнилась на літак і попередила вас про зміни, – намагаюся пояснити.
– Пробачте, це ваші проблеми. Слід бути уважнішою. Бронювання скасоване, – чути в слухавці.
Поки літак вирулює на злітну смугу, встигаю забронювати і проплатити новий готель – за 30 євро на добу за двох. За 2 хвилини отримую листа з підтвердженням і електронними ключами від номера.
Через тиждень по поверненню в Україну зі мною зв'язується менеджер компанії Booking, уточнює подробиці скасування броні готелем у Валенсії. Погоджується з некоректними діями тамтешньої адміністрації. А ще за два тижні компанія повертає на мій рахунок 30 євро.
"Зайців" штрафують на 105 євро
По поверненню в Україну прошу знайому 34-річну Наталію, яка п'ять років живе у Відні, розповісти про життя австрійців. Переписуємось у Facebook.
У Віденському метро немає турнікетів. Чому?
– Життя в Австрії дороге, люди економлять. У метро нема турнікетів, бо проїзний на рік коштує 365 євро, тобто 1 євро на день. А разовий квиток – 2,3 євро. Для студентів і пільговиків проїзний ще дешевший – 235 євро. Із проїзним можна їздити скільки хочеш і куди хочеш весь рік без обмежень.
"Зайців" штрафують на 105 євро. Якщо не оплатити протягом двох тижнів – кожні 14 днів нараховується пеня 10 євро. Тому простіше купити квиток на рік. Якщо його забув чи загубив – не проблема, він зареєстрований у базі.
Які австрійці в побуті?
– Закриті, але набагато розкутіші за німців. Люблять проводити час із друзями, яких знають із дитинства. Нові знайомства для них не дуже важливі. Тому важко налагоджувати нові контакти.
Їм подобається ходити в гори, майже всі мають спеціальне взуття для цього. На вихідних Відень вимирає. Якщо погода погана, проводять час із сім'ями, якщо гарна – за містом. Молодь у відпустки їздить на Мальдіви. А старші – у Кейптаун.
На мою думку, австрійці мають поганий смак. Вдягаються жахливо, доглядають за собою мінімально, живуть у безликих квартирах.
Дітей народжують під 35 років. Навчання у школі – до 18 років. Потім або йдуть в універ, або беруть рік "прогулу", щоб попрацювати чи подорожувати. Закінчують вузи здебільшого у 25.
Як українці адаптовуються в Австрії?
– Інтегруватися важко, але можливо. Найбільша проблема українців – що не знають мови, сумують за традиціями і не намагаються перейняти манеру поведінки. Студенти призвичаюються швидше і краще.
Австрійці нічого не знають про Україну і не дуже розуміють, чим відрізняємось від росіян. Останніх тут багато. Росіяни заповнили ринок нерухомості, брендові магазини.
Відень – серед найкомфортніших міст світу. Це правда?
– Життя в Австрії комфортне. Магазини в неділю не працюють. П'ятниця – скорочений день. Усе врегульовано. Відень нагадує дієтичне тістечко – з вигляду красиве, але ніякої насолоди.
2 
1
Коментарі