Сім'ю не зберіг, два рази відсидів. Однак там він воює замість мене

Тарас ЕЛЕЙКО, 41 рік, координатор громадської організації ”Всеукраїнський волонтерський рух” у Львівській області. Народився у Львові. Батьки – робітники. Освіту здобув у Львівській політехніці за спеціальністю – інженер-механік та Львівському національному університеті імені Івана Франка – юрист-правознавець. Підприємець. Має власну юридичну компанію – надає послуги у сфері митного законодавства. З 2010 року – учасник товариства пошуку жертв війни ”Пам’ять”, реконструює історичні бої та знімає історичні фільми власними силами. Щороку проводять близько 20 реконструкцій боїв. Знявся в кількох фільмах. Волонтерством займається 15 років. Переважно адресною допомогою і патронажем над хворими, дітьми з малозабезпечених сімей. Мріє збудувати сиротинець на 10–15 осіб і утримувати його. Із ”Всеукраїнським волонтерським рухом” відправляє допомогу в зону АТО щотижня приватними мікроавтобусами. Дружина Наталя, 33 роки, виховують дітей – 8-річну Анну і на рік молодшу Єлизавету. На фото: Волонтер Тарас Єлейко вивантажує маскувальні сітки українським бійцям. Щоразу під час доставки допомоги в зоні АТО перебуває п'ять-сім днів

50 ВІДСОТКІВ БІЙЦІВ ГИНУТЬ ЧЕРЕЗ АЛКОГОЛЬ

ГРОШІ ЗБИРАЄМО ЧЕРЕЗ АУКЦІОНИ ТА БЛАГОДІЙНІ ЯРМАРКИ. Організовуємо господинь, щоб солодощів напекли, дитячі малюнки виставляємо на продаж, мистецькі фотографії, картини, гончарський посуд. Просто з людей гроші не беремо, тільки – речі. Торік на ярмарку товарів, зроблених дитячими руками, зібрали 20 тисяч гривень. Купили бронежилети й гельми. За маленьке пластилінове сонечко, що вміщається на долоню, підприємець віддав 200 гривень.

УЛІТКУ В ГОРОДКУ ПРОВЕЛИ БЛАГОДІЙНИЙ АУКЦІОН КАРТИН ВІД СПІЛКИ ХУДОЖНИКІВ. Зібрали 310 тисяч гривень – майже все скупили чотири підприємці.

У ВИННИКАХ ЖИВЕ ДУЖЕ БІДНА БАБУСЯ. Із допомоги, зібраної в церкві для нужденних, священик віддав їй 200 гривень. Тоді вона принесла 5 кілограмів цукру для гуманітарки на Донбас. Священик не хотів брати. Вона розплакалася: "Усі допомагають солдатам, і я хочу. Можу й без цукру чай пити". Священик узяв у неї цей цукор. Вибачився.

ВЕЗТИ ДОПОМОГУ В АТО ВАРТО У СУПРОВОДІ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ. Вона може дати контррозвідника, який прокладе безпечну дорогу. Особливих секретів безпеки немає – звичайна поведінка людини, яка переходить дорогу. У зону заїжджаємо в бронежилетах, гельмах, без зброї.

УДОМА НЕ КАЖУ ПРАВДИ, КУДИ ЇДУ. Перший раз сказав, що в Польщу на тиждень. Дружина вдає, що вірить, намагається розуміти.

ПЕРЕБУВАЄМО В АТО З ВІЙСЬКОВИМИ П'ЯТЬ-СІМ ДНІВ. Разом копаємо шанці, носимо пісок, рубаємо дрова. Беруся чистити їм кулемети. Нам роблять екскурсію, розповідають про бої. Тішаться, що хочемо залишитися й побути з ними. В одному бліндажі вареників нам наліпили, в іншому шанці вже чекають деруни. І так від хати до хати запрошують. І спробуй не покуштуй – образяться. Вони ж для волонтерів спеціально варили, не спали. Це було в час перемир'я.

НАВЧИВСЯ БІЛЬШЕ ЛЮБИТИ ЛЮДЕЙ. Поважати тих, які у звичайному житті є люмпеном – заробити не вміє, сім'ю не зберіг, жінка від нього пішла, два рази відсидів. Однак там він воює замість мене.

ОБОВ'ЯЗКОВО ТРЕБА МАТИ ЗАПАСИ ДЛЯ ІНШИХ ВІЙСЬКОВИХ. Бо поки доїдете до місця призначення, треба пройти 10–15 блокпостів. Кожному потрібно намагатися щось дати. Також слід залишити трохи "подарунків" на зворотний шлях. Якось верталися, а на блокпосту хлопцям штанів бракує. То віддали свої, які брали на зміну.

ХЛОПЦІ КАЖУТЬ: ВСЕ, ЩО НАМ ДЕРЖАВА ДАЛА – ЦЕ АВТОМАТ. Чоботи привезли волонтери, форму – родичі купили, на бронежилет друзі зібралися. Але не треба говорити, що держава нічого не дає. Чого вартують лише танки, якщо кожен коштує по мільйону. Скільки волонтери купили б?

ЗАРАЗ БІЙЦІ МАЮТЬ ПРАКТИЧНО ВСЕ, КРІМ НОВІТНЬОЇ ЗБРОЇ. Сьогодні голих і голодних вояків немає. Але переважна частина тилового забезпечення залишається на плечах волонтерів – від харчів, медикаментів до тепловізорів, оптичних прицілів, автомобілів швидкої допомоги, бусів.

НАМАГАЄМОСЯ УСЕ ПЕРЕДАВАТИ ОСОБИСТО В РУКИ. Якось у квітні волонтери відправили на Яворівський полігон бронежилети куплені за 170 євро. Потім нам розповідали, що в Яворові їх за 100 продавали. Ще залишилась частина вищого офіцерського складу, яка працює за старим зразком: де би продати і заробити?

У 80-Й БРИГАДІ МЕДРОТА НЕ МАЄ АВТОМОБІЛЯ. Там служить наш колишній волонтер Богдан Орєхов. Знайшли джипа в Італії недорогого. Разом із хлопцями з громадської організації "Правда Сила" пригнали, скинулися на його ремонт. Відвезли у "вісімдесятку". Командир бригади Андрій Ковальчук заявив: "На яку медроту? Він мені потрібен. Ти хто такий, що вирішуєш, яку техніку куди? Якщо – ні, то забирайте взагалі його з території". Ну, ми ж для свого побратима старалися. Машину передали іншому підрозділу. А командир "вісімдесятки" користується Mercedes Vito, переобладнаним під швидку допомогу, який теж для медиків привезли інші волонтери.

Волонтер Тарас Елейко (у центрі, присів) під час відвідин добровольчого корпусу "Правого сектора" та 93-ї танкової дивізії Збройних сил України в селі Піски під Донецьком, 25 грудня 2014 року. Ліворуч – отець Орест Чекан із міста Винники біля Львова, їздив в АТО як капелан. Праворуч – Богдан Шустер із Винників – член Всеукраїнського волонтерського руху

У ПІДРОЗДІЛІ ЗБРОЙНИХ СИЛ ПОБАЧИВ МІНОМЕТ 1941 РОКУ ВИПУСКУ. Зброя часів Другої світової війни.

ЧЕРЕЗ ОБСТРІЛ СЕПАРАТИСТАМИ МІСТА ЩАСТЯ З "ГРАДІВ" БУЛО ПРОБИТО ГАЗОГІН. Наступного ранку українська сторона почала налаштовувати свої системи залпового вогню БМ-21 "Град". Ці установки 1966 року випуску. Про яку точність може йти мова?

50 ВІДСОТКІВ ГИНУТЬ ЧЕРЕЗ АЛКОГОЛЬ – НЕЩАСНІ ВИПАДКИ, ПІДРИВАЮТЬСЯ НА БОЄПРИПАСАХ, НЕАДЕКВАТНА ОЦІНКА СИТУАЦІЇ В БОЮ. Офіційно це подають, як загиблі від обстрілів. Спочатку ми грішили тим, що брали хлопцям горілки до обіду. Але потім побачили, що 50 грамами там не обходяться. Тому решту п'ять пляшок заховали й привезли назад до Львова. Деякі волонтери досі роблять цю помилку.

ВОЛОНТЕРУ ТРЕБА ХОДИТИ НА ВИШКОЛИ. Бо може статися ситуація, що доведеться в руки взяти автомат, надавати медичну допомогу. На посту біля Слов'янська волонтерів застав обстріл. Один із них, з Івано-Франківщини, став за кулемет, коли солдата поранили й підрозділ почав перегруповуватися. Волонтер загинув.

УЛІТКУ ВИРІШИЛИ З ТОВАРИШЕМ ІЛЛЕЮ ДОПОМАГАТИ ВІДНОВЛЮВАТИ ІНФРАСТРУКТУРУ НА ДОНЕЧЧИНІ. Розбиті хати місцевим полатали, трохи поспілкувалися з ними. Їдемо назад і мовчимо. Через півтори години товариш видавив зі себе: "Ти як хочеш…". І я одразу: я також більше туди не поїду! Ми зрозуміли, що знайти спільну мову з тими людьми – примарна ідея. Не осуджую їх. Але все, що вони нам говорили, можна описати так: "Какого х… я ты мне здесь нужен помогать! Да ты, жыдобандеровец, сюда пришёл с войной, мой дом разрушил. Мы вас кормили 23 года. Вы теперь 50 лет должны нас кормить и на нас работать, а я должен сидеть и отдыхать".

ЛЮДИ ВИСНАЖУЮТЬСЯ. Але волонтерський рух шириться, з його кількості сформується та маса, яка зробить третій Майдан. А він неминучий.

ДОБРОВОЛЬЦІ, ЯКІ ПОВЕРТАЮТЬСЯ У ВІДПУСТКУ, НЕ БАЧАТЬ СЕБЕ ТУТ. Адже надіялися, що країна змінилася. А виходить, Іван Іванович, який був хабарником і брав за послугу тисячу доларів, і далі сидить у своєму кріслі. Вони шоковані.

ПОРОШЕНКО І ЯЦЕНЮК РОБЛЯТЬ ЛИШЕ ВИГЛЯД РЕФОРМ, А ПРАЦЮЮТЬ НА СВІЙ РЕЙТИНГ. А волонтери готові пожертвувати для держави своїми роками. Юрій Бірюков з організації "Крила фенікса" відклав бізнес у сторону і повністю зайнявся волонтерством. Так само Богдан Масляк із громадської ініціативи "Допоможи фронту". Волонтери працюють абсолютно без фінансового стимулу, за ідею. Чим більше буде таких, тим швидше ми вирвемося.

Сім'ю не зберіг, два рази відсидів. Однак там він воює замість мене

Коментарі