"Русские напиваются и кричат: Латвия - это наша родина! Потом удивляются, почему их не любят"

НЕ БРАТИ ХАБАРІ ЛАТВІЙСЬКИХ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ВІДУЧИЛИ НАЙПРОСТІШИМ СПОСОБОМ

– ЭТО МЫ ЗНАЕМ ПРАВДУ, ЧТО У ВАС ТВОРИТСЯ. У нас демократия. Вас же там обрабатывают – ой-йо-йо-йой. Пропаганда ваша, – говорить 45-річна брюнетка Оксана.

Коли чує, що ми з України, разом із чоловіком Миколою та ще однією парою підсідає за наш столик у кафе в курортному латвійському місті Юрмала. Їхні друзі, Анна та Юрій, – із Запоріжжя. Всі живуть у Ризі, за 30 км звідси. До Латвії переїхали 15 років тому. Оксана мешкає тут останні п'ять років. Доти жила у Миколаєві.

– Да, пожалели девочек – вывезли в нормальную страну, – регоче Юрій, знімаючи чорний крислатий капелюх.

– Надеемся, у нас тоже будет все хорошо, – відповідаємо.

– С вашим Порошенко можете не надеяться. Но можете нам ничего не говорить, мы и так знаем, что у вас другое мнение. Я не такой, чтобы мне сразу лапшу на уши навесили. Хохляцкий канал "Еспресо" тоже смотрю. Я же хохол, украинский понимаю, – говорить Юрій.

 

– Ваше правительство над вами просто издевается, – говорить лисуватий чоловік Оксани, 61-річний Микола. – Но вы сейчас будете рассказывать, что это Россия виновата. А что она вам сделала? Крым отобрала? Да он вашим никогда не был. Хрущов по пьянке подарил. За Крым войну начал еще Иван Грозный. Потом Екатерина ІІ это дело окончательно довела. Ни одной капли украинской крови в войне за полуостров не пролито – все русская кровушка.

Мовчки слухаємо.

– Да у них глаза просто зашоренные. Ох и оболванили вас там, – співчутливо киває Юрій.

– Бандитизм сейчас в Украине страшный, – додає Оксана. – Запросто останавливают машину и забирают. У друзей между Черниговом и Киевом забрали и машину, и все деньги. Правда, потом из их же денег отдали 100 евро. Говорят: это вам, чтобы домой добрались. Нормальные еще попались.

– Первый раз о таком слышим, – ледве встигаємо вставити кілька слів.

– Вы многого не знаете, что творится в Центральной Украине. У всех на руках оружие, машины отбирают, людей грабят. Мы поэтому туда уже два года не едем. Вас и в Европу не берут, боятся. Знаете, какая масса рвонёт оттуда? Моя мама живет в Запорожье и тоже этого не знает. Постоянно спорю с ней.

А Донбасс продали американцам из-за сланцевого газа. Но вы об этом тоже не знаете. Владельцем был Байден (Джозеф Байден – віце-президент США. – "Країна"). Но с началом войны от этой территории отказался.

– Почему об этом нигде не пишут? – запитуємо і перераховуємо кілька світових видань.

Всі мовчать півхвилини. Юрій каже:

– На Западе такая же пропаганда, как у вас.

Намагаємося змінити тему на їхнє життя у Прибалтиці. Але вони переводять розмову на Україну, "в якій усе розвалено". Цікавимося, чому називають себе хохлами.

– Всю жизнь так говорим. А что – это ругательное слово? – дивується Юрій.

– Для меня хохлушка – это комплимент, красота и сексуальность, – поправляє чорне довге волосся Оксана. – А латышка – это большая здоровая баба с 42-м размером ноги.

ПІШОХІДНІ АЛЕЇ У НАПРЯМКУ БАЛТІЙСЬКОГО МОРЯ В ЮРМАЛІ НАЗИВАЮТЬ "БРОДВЕЄМ". Обабіч – невеликі ресторани, сувенірні й продуктові лавки. Ціни у середньому вдвічі вищі, ніж у Ризі. Чашка кави коштує 4 євро, 95 грн, обід у ресторані – не менш як 10, 236 грн. У суботу тут не пройти.

– Вся Рига – в Юрмале. А летом еще и россияне приезжают, – розповідає продавець морозива років 25. – В этом году, может, меньше будет, потому что "Новую волну" перенесли в Сочи. А когда конкурс проводили у нас – вот это бизнес был. Россияне до утра сидели по ресторанам. Денег-то не жалеют, особенно когда пьяные.

– Убрали этот конкурс, и хорошо, – каже на набережній 75-річна Ваулія. – Может, теперь их станет меньше. А то приезжают на лето, напиваются и кричат: Латвия – это наша родина! Потом удивляются, почему их не любят.

 

ЗА ХВОЙНИМИ ДЕРЕВАМИ ВИДНІЄТЬСЯ НЕВЕЛИКИЙ ЛІТНІЙ МАЙДАНЧИК БЕЗ СТІН І ВІКОН, З ДЕРЕВ'ЯНИМИ ЛАВКАМИ. Це концерт-хол "Дзінтарі". У ньому з 2002-го проводили щорічний пісенний конкурс "Новая волна". Торік, через окупацію Москвою Криму, влада Латвії заборонила в'їзд до країни російським артистам Йосипу Кобзону, Олегу Газманову та Валерії. Після цього засновник конкурсу композитор Ігор Крутий переніс його до Сочі. Відтоді російські артисти в Латвії бувають рідше. По місту висять афіші лише Ірини Алегрової. Запрошують на липневий концерт.

– Теперь здесь будет наша Лайма Вайкуле бизнес мутить, – каже високий огрядний чоловік. Зустрічаємо його у сосновому парку перед "Дзінтарі". – Хотят изменить название конкурса из "Новой волны" на "В гостях у Лаймы Вайкуле". Хотя какая она наша? Как 30 лет тому назад уехала, так и живёт то в Москве, то в Майами. А российские артисты как приезжали, так и будут приезжать. Вот у Газманова здесь дом большой. Когда приезжает, бухает страшно.

– От конкурса не только Юрмала, но и Рига большую прибыль получала. Все гостиницы на время концертов были переполнены, – говорить 75-річна росіянка Галина. З чоловіком Миколою живуть у Латвії з 1990-х.

– У вас есть латышское гражданство?

– Нет, что вы. Мало кто из россиян гражданство здесь принимает. Не хотим за визы платить при въезде в Россию.

РОСІЯНИ У ДВОМІЛЬЙОННІЙ ЛАТВІЇ СТАНОВЛЯТЬ ЧЕТВЕРТУ ЧАСТИНУ НАСЕЛЕННЯ. Російською спілкується кожен другий. Але відколи країна стала членом Євросоюзу, значно більше уваги приділяють вивченню англійської. Латиші активно їдуть на роботу до Західної Європи.

– Там добре платять, – англійською пояснює 20-річна адміністраторка хостелу в Ризі, де зупиняємося на ніч. Двомісний номер на добу коштує 30 євро (708 грн. – "Країна"). – Жила і працювала у Британії два роки, тому з іноземцями мені простіше говорити англійською. Російську погано розумію.

– За границей для нас больше воз­можностей. Едут к друзьям в основном. Те помогают первое время с жильем и работой, – розповідає Андрій, адміністратор іншого столичного хостелу. Його батько – білорус, мати – латвійка. У Ризі закінчив російськомовну школу. Нещодавно повернувся з Лондона, де працював помічником менеджера з продажів. – Должность получил за несколько месяцев, а здесь нужно года два работать, чтобы как-то продвинуться по карьерной лестнице. В Англии постоянно следят, как работаешь – смотрят через камеры.

– ОДНА ЧАСТЬ НАСЕЛЕНИЯ СМОТРИТ ЛАТВИЙСКИЕ И ЕВРОПЕЙСКИЕ ПЕРЕДАЧИ, ДРУГАЯ ЧАСТЬ – РОССИЙСКИЕ. Информационная война здесь очень ощутима, – говорить поліцейський Дмитро, з яким розмовляємо у центрі Риги. Поруч – його колега, високий блондин Сергій, сперся на службовий мотоцикл. – Мне кажется, в вашем конфликте все-таки Америка завязана. Они всю жизнь сражаются с Россией. У нас отделение в 1990-х прошло мирно. Если бы сейчас захотели уйти от них – было бы то же самое, что и у вас.

– А мне как-то все равно, пускай бы аннексировали, – каже Сергій. – Ни­кто не знает, где плохо, а где хорошо.

– Вам нравится, как в России живут? – цікавимося.

– Вообще-то нет, – чухає потилицю. – У нас тут никто никого не бьет. Разве когда оказывают сопротивление при задержании. А у них это в порядке вещей. Как и у вас, наверно. Был когда-то в Киеве, решил подойти к милиционеру спросить дорогу. Но, как увидел его взгляд, будто он меня скрутить хочет, резко передумал.

– Во Франции видел, как девушка-­полицейский подошла к своим коллегам и, словно при встрече с друзьями, поцеловала каждого в щеку. По три раза, – сміється Дмитро. – У них так принято. Я был в шоке. Всё-таки она – представитель власти и в форме.

– Взяток у вас давно не берут?

– Отучили просто: сотрудник полиции специально провоцировал дорожного полицейского, нарушал правила. Потом давал ему в два раза больше денег, чем стоит штраф. И уезжал. ­Через 5 минут взяточника окружали машины полиции и арестовывали. В Таллинне (столиці Естонії. – "Країна") лет пять тому назад провели похожую операцию и собрали целый автобус взяточников. Всем, кто не попался, зарплату подняли. Нам пока не подняли. Получаем где-то от 500 евро (11,8 тис. грн. – "Країна").

Розповідаємо історію про звільненого у травні начальника української служби ДАІ Олександра Єршова, який у сімейному автопарку мав чотири машини преміум-класу по $100 тис. Його офіційна зарплата була $500–600.

– У нас есть служба КNАB (бюро з протидії та боротьби з корупцією. – "Країна"). Они вызывают такого человека на собеседование и спрашивают: откуда? Если имущество наворовано – садят, – розповідає Дмитро. – Ежегодно все работники полиции подают декларацию, где указывают имущество: квартиру, машину, зарплату, а также доходы и имущество членов семьи. Потом это все проверяют.

Ещё взялись за зарплаты в конвертах. У нас же 40 процентов экономики – в тени. Крупного бизнеса почти нет – ресторанчики, магазинчики, отельчики. А налоги большие. И сказать, что деньги идут на обустройство страны, не могу. Дороги вот не делали ещё со времен Союза. Говорят: нормальные.

З Риги в аеропорт за містом їдемо латаною трасою.

Латвія розташована на східному узбережжі Балтійського моря. Має 1,98 млн населення. З них 700 тис. живуть у столиці Рига – найбільшому місті Прибалтики. Історична частина міста внесена до світової спадщини ЮНЕСКО.

Після вступу до ЄС та НАТО 2004 року майже 300 тис. латишів емігрували в країни Західної Європи. Найбільше поїхали до Великої Британії – близько 100 тис.

Главу держави обирає парламент раз на чотири роки. Цьогоріч вибори пройшли 3 червня. Президентом став екс-міністр оборони Раймонд Вейоніс, 48 років. За віросповіданням – язичник. Найпоширеніша релігія у Латвії – протестантизм.

Латишів у країні – 62,1%, росіян – 26,2%, українців – 2,3%.

Економіка Латвії орієнтована на харчову промисловість, банківське обслуговування, туризм, логістику. Торік країна увійшла в зону євро. Середня зарплата в Латвії – близько 500 євро, 11,8 тис. грн.

×