"Завжди слідкувала, щоб дочки не були відмінницями"

 

Любові Бобрик - 50 років. 28 із них працює медиком, останні 18 - гінекологом у Львівській міській дитячій лікарні. Одружена, виховала двох дочок

Коли мене питають, ким працюю, спочатку попереджаю, що в маю професію рідкісну. Щоб не шокувалися. Усі дивуються одразу: а що в нас такі розпущені діти? Та чого одразу розпущені? Дитячу гінекологію чомусь пов'язують із сексуальними стосунками, а вони просто хворіють.

Цей напрямок заснували у Києві 1954 року, звідти пішла школа дитячої гінекології на весь Радянський Союз. Кафедри та стаціонари дитячої гінекології добре розвинулися у Києві, Харкові, Донецьку. У Львівському медичному університеті такої немає.

У Львові перших двоє спеціалістів у галузі з'явилися 1991-го. Через два роки ставки для них впровадили в дитячі поліклініки. Тоді запропонували перекваліфікуватися й мені. Бо я вчилася на педіатра. Педіатрія - це основа для всіх лікарів. Хто став педіатром, той зможе стати будь-яким лікарем.

Сьогодні в місті 12 дитячих гінекологів - обласний, міський та по одному у 10 поліклініках. Для наших пацієнтів є два ліжка в гінекології в лікарні на вулиці Ужгородській та п'ять ліжок в Охматдиті. Вони завжди зайняті.

Моя робота - працювати з пацієнтами від 0 до 18 років.

Першою пацієнткою в мене була 13-річна дівчинка. Потрапила в лікарню з кровотечею, що не припинялася після місячних.

У 1995-2000 роках місячні масово пропадали в дівчаток, в яких мами виїхали за кордон. У дітей були психологічні травми через розлуку з ними

1994 року потрібних препаратів не було. Я приписала гормональну терапію. Таке лікування в нас чомусь сприймають з острахом. Але воно найкорисніше. Пам'ятаю, дитина тоді вже десь чогось начиталася і питає: "А в мене вуса чи борода не виростуть?" Через кілька років вона впізнала мене в маршрутці. Подорослішала, гарна така. Ну що, питаю, борода не виросла?

Дитячі кровотечі інші, ніж у дорослих. Вони не від проблеми матки чи яйників, а виникають через невстановлені в організмі гормони.

Буває, дитина кровить три місяці, а мати все чекає, що воно мине. Іде до сусідки порадиться - та їй скаже кропиву дитині варити, на роботі з усіма це обговорить. У крайньому випадку сходить в аптеку. Але щоб до гінеколога вести дитину - так це аморально! Це що, я 28 років працюю з дітьми й аморальна?

Восени поступила дівчинка 16 років, яка місяць кровила. У неї гемоглобін уже був 47. Зупинили кровотечу за два дні.

Кровотечі в підлітків виникають через нестійку нервову систему. Щось на уроці сталося, подружка не вислухала - і вже трагедія, починається кровотеча. Це найважча патологія у дівчаток-підлітків. Вона дає рецидиви. Якщо таке сталося, вважайте, що дівчинка - наш пацієнт на кілька років. Таким потім важко завагітніти й виносити дитину.

Оглядаємо дівчаток у 1 рік, у 3 роки - якщо дитина у садочку, і перед школою. Далі проводимо консультації у школах після 14 років. ХХІ століття, а дівчатка не всі знають, що таке менструація. Питаю, чи в неї вже почалася, а вона дивиться на мене. Питаю ще раз - а вона мені: "А що це таке?"

Готують новий наказ Міністерства охорони здоров'я. Обстеження проводитимуться тільки "за показами". А огляди до 10 років узагалі виключити. На мою думку, це дуже неправильно.

Також мами чомусь закривають очі на болючі місячні дівчаток. І в мене болів живіт, кажуть. Це не нормально. Місячні - не хвороба. Біль треба лікувати. У таких дівчаток часто бувають фолікулярні кісти яйників, перекрут кісти, розрив капсули яйника.

У 15-16 років у дівчинки може пропасти менструація - це аменорея. Є два фактори: або дитина худне, або в неї синдром абсолютної відмінниці. В обох випадках це - психологія. Дівчинку треба вести до психотерапевта. Тому я мусила отримати ще й диплом психолога.

У 1995-2000 роках місячні масово пропадали в дівчаток, в яких мами виїхали за кордон. У дітей були психологічні травми через розлуку з ними.

Я завжди слідкувала, щоб мої дочки не були відмінницями. Якщо дівчинка хоче бути найкращою, то може так на цьому зациклитися, що місячні пропадуть. Лікування проходить у комплексі з неврологом, ендокринологом, психотерапевтом.

65 відсотків моїх пацієнток у віці до 3 років мають запальні захворювання зовнішніх статевих органів. І все - через памперси. Велика дикість, коли по телевізору показують півторарічну дитину, яка вже ходить, а ще у памперсі. Вона ще не проситься на горщик? Та ви не любите свою дитину, кажу таким матерям.

Одна мати мені навіть сказала, що в памперсі тепліше.

Також запалення бувають через надмірне підмивання - маленьку дівчинку слід підмивати тільки чистою водою. Ніяких гелів і вологих серветок. Вульва в такому віці хоче лише води.

Мати чомусь думає, що "туди" дівчинці не можна дивитися. Треба. Бо може бути відсутність матки, зрощені статеві губи.

Часто витягую атлас із фотографіями статевих органів і розповідаю мамі дитини. А вона показує пальцем на дівочу пліву і питає: а то що таке?

Дівчаткам до 10 років часом доводиться ставити катетер усередину. Мами одразу опираються: ну ви розумієте, що моя дитина - дівчинка. Ну то й що? Дівоча пліва - у вигляді кутничка. Під неї можна просунути тоненький катетер, нічого не травмувавши.

Приходять з дівчатками і татусі. Говорити з чоловіками про дочок я навчилася лише в останні роки, спочатку ніяк не могла їм щось роз'яснити. Мати виїхала, дитині 10 років. Говорю з татусем по телефону. Кажу: ну ви дивіться на прокладку, чи там нормальні виділення. А батько знає, як там має бути? Та не кожна дівчинка мамі покаже прокладку, не те, що татові.

Буває, важко знайти підхід до дівчинки. Є несумісність із пацієнтом. Тоді я працюю, як учили в інституті. Лікар - це метелик, пацієнт - жук. І коли метелик сидить у кабінеті, а до нього приходить жук, метелик має зробити все, щоб жук розкрився і вилетів із кабінету метеликом. Тому витрачаю багато слів, а на них - багато часу.

Абортів у 15-18 років на Заході України порівняно менше. Релігійне виховання дає результат. За рік у Львові фіксуємо 26-28 абортів і 50-60 пологів у такому віці.

Дівчинку поклали в гастроентерологію, бо її нудило. Усі думали - гастрит. А ми дивимось -  там ляля вже нам ручкою махає. Я телефоную матері, обережно прошу приїхати до мене. Вона здогадалася. Відчиняє двері - і з порогу: "Робимо аборт. Коли і скільки то буде коштувати?". Це був п'ятий місяць вагітності. А все через те, що мами з дівчатками не розмовляють, діти їм не відкриваються.

×