"Тільки кола. Хочеш вина чи пива - іди в дорогий ресторан"

 

1. Вулиця Банкова в Києві. По діагоналі від будівлі Спілки письменників працює президент - людина, що уособлює країну в мініатюрі. У цьому плані ідеальним був Леонід Кучма - такий собі хитруватий поліщук, рафінований українець, який, як і всі, вивчив мову в дорослому віці. На Банковій моє серце сповнюється трепетом, коли розумію: у цих коридорах ходять люди, які за "нікчемні" гроші дбають про державу. Перед ними варто "зняти шапку".

2. Конрад Аденауер пляц у Берліні. Підлітком побачив його в якомусь шпигунському фільмі. Але тоді як нам показували Захід? Оператор ніколи не зупинявся на деталях, і неможливо було розгледіти, наприклад, вітрини. А кадри спеціально, напевно, обробляли, бо вони сніжили.

Поруч із площею стоїть напівзруйнована під час війни Меморіальна церква кайзера Вільгельма - колись найвищий храм німецької столиці. Поряд торговельний центр "Європа". Там десь кінчається чи починається бульвар Курфюрстендамм. На ньому я знайшов готель, у якому в 1920-ті роки зупинявся Володимир Маяковський. Посилав у Москву Лілі Брік букети квітів. Через дорогу від церкви старий кінотеатр, у якому раніше проходив Берлінський кінофестиваль. Доки місто не об'єдналося й берлінці не вибудували того новітнього монстра на Потсдамер пляц.

3. Канали Венеції. У дружини художня освіта. Намагалася замалювати, як вони йдуть серпами. Сказала, це неможливо, бо немає прямої перспективи. А ту, що є, не вловити. Тож усі картини, які ви бачили про Венецію, не зовсім передають її.

4. Краків. Перше західне австро-угорське місто, в яке я потрапив. Львів має забагато совкового нальоту. Краків зберігся інакше. А ще, де б не бував у світі, завжди існує мовний бар'єр. У мене погана англійська, німецька ще гірша, а польську знаю достатньо добре. Від цього відчувається повнота буття, коли розумієш тутешніх, можеш читати вивіски. Я любив на львівській площі Ринок, у самому центрі, в барі Vis-?-vis захопити місце біля вікна, пити каву з крупником і милуватися містом.

5. Центральний парк у Рівному. Луцька поетеса Клава Корецька колись сказала, що він ідеальний - як із підручника. Вона закінчила Львівську лісотехнічну академію. В Луцьку, жалілася, парк на болоті розбили. В Рівному ж до цього підійшли нормальні, тверезі проектанти. Цей парк був для мене дуже важливим у віці від 12 до 19 років. Наша квартира знаходилася за квартал від нього. Там була так звана пательня, на якій відбувалося все: й танці-шманці, й драки з пацанами, й "Золота осінь", і плодово-ягідне гидюще вино по руб двадцять сім, і дорожчий портвейн по два. По-моєму, згоріла вже та пательня. Недавно проходив повз - бачив, як вона сильно диміла.

6. Філадельфія. За розміром місто приблизно таке саме, як Київ, тільки населення більше - мільйонів зо п'ять. Народ вільно дихає, гуляє, п'є каву. Багато чорних, які додають драйву. На набережній одну п'ятницю на місяць всі галереї роблять вільний вхід.

З алкоголем жорсткі правила - на величезне місто магазинів зі спиртним зо два десятки. У сусідньому штаті Нью-Джерсі в кожному барі наллють чого хочеш. А тут - тільки кола. Хочеш вина чи пива, йди в дорогий ресторан. У суботу в обід усі крамниці закриваються, і до понеділка бухла не купиш. Народ сунеться по мосту в Нью-Джерсі й там скуповується.

У суботу всі крамниці закриваються, і до понеділка бухла не купиш. Народ сунеться по мосту в сусідній Нью-Джерсі й там скуповується

8. Амстердам. Ще одне місто-збочення на воді. Ніде не бачив стільки фриків, як тут. Компанія із трьох: дві дівчини в смугастих панчохах, хлопець у спідниці ще й на голові циліндр. Хоча на календарі наш Великдень, а не Хелловін.

Амстердамці мають на велосипедах спереду шухляди, де перевозять усе - від меблів до малих дітей. Один мужик віз песика, з яким весь час розмовляв. А той гавкав у відповідь. На світлофорі зупинився, кинув кермо і почав сперечатися із собакою, активно махаючи руками.

9. Ермітаж у Санкт-Петербурзі. У Ленінграді служив у армії. У моїй військовій частині була добра бібліотека - я багато читав. Плюс за півроку служби в кінці тижня мав звільнення. У суботу або неділю йшов у Ермітаж. Солдати тоді проходили безкоштовно. Екскурсії проводять галопом. А я міг собі сказати: сьогодні йду на імпресіоністів, завтра - окремо на Едґара Деґа або Матіса. В музеї не було патрулів, у буфеті за 15 копійок купував каву з молоком і горіхове кільце. Є кілька залів Рембрандта, в яких можна півдня, медитуючи, роздивлятися "Портрет старого" та "Портрет старої".

10. Бучач. Минулого року в Оксани (дружина Олександра Ірванця. - "Країна") була виставка в Тернополі. Нас знайомий взявся відвезти. Дорогою я побачив вказівник на Бучач і попросив заїхати, подивитися скульптури Пінзеля. Вони були замкнені в костьолі, але не щільно - через двері можна було розгледіти.

Коли був візит Папи Римського в Україну, місто не входило до його маршруту. Але про всяк випадок ревні місцеві католики вирішили, що такі некрасиві ті скульптури дерев'яні - й пофарбували білою олійною фарбою. Я повідривав би руки. Пінзель же працював своїми тесаками такими грубими, довгими "мазками". І це все заквецяно.

×