четвер, 10 квітня 2014 12:58

"На похорон не прийшла ні одна людина. Тільки пару "беркутівців"

Автор: фото: Сергій Старостенко
  На Всенародне віче 2 березня на столичний майдан Незалежності протестувальники прийшли з плакатами проти вторгнення російських військ в Україну. Віче пройшло під гаслом ”Україна і Крим – єдині”
На Всенародне віче 2 березня на столичний майдан Незалежності протестувальники прийшли з плакатами проти вторгнення російських військ в Україну. Віче пройшло під гаслом ”Україна і Крим – єдині”

Про що говорили на Майдані з 27 лютого по 2 березня

27 лютого, четвер, 20.15

Гурт чоловіків стоїть біля російського прапора на розі вул. Інститутської і майдану Незалежності. Прапор прикріпили до намету.

– Россияне – нормальные люди. Они украинцев понимают, – голосно розмірковує високий чоловік у шапці-вушанці і дутій куртці. – И точно так же в глубине души Путина ненавидят. Но на них пока действует пропаганда с экранов телевизоров, негативный образ Майдана создается. У нас сотни тысяч людей поддерживают Майдан. А власти всячески очерняют Украину. Говорят, что тут одни бандеровцы.

– Мы все тут говорим и на том, и на том языке, – долучається до розмови жінка, на вигляд років 50, у червоній плетеній шапці. – Я так рада, что флаг России на Майдане тоже есть.

– Да и я с украинским флагом хожу в московском метро.

– Не боитесь?

– Ну а че? Пусть подходят, спрашивают. Рассказываю, что тут у вас на самом деле, и что у нас само безобразие в телевизоре показывают. В России – фашистский режим. Ничего, поднимутся ребята еще. Будет висеть наш Путин вместе с вашим Януковичем на Красной площади.

– Еще Лукашенко остался – тоже диктатор, – каже жінка.

– Ну, Лукашенко – это немножко другое. У них там – социализм, колхоз. В Белоруссии нет такой сильной коррупции, как в России. Там гаишники взяток не берут.

– А украинцы поляков удивили. Поляки говорят: "Не думали, что вы такие гоноровые, как мы. Мы вас еще больше уважать стали".

– Да у поляков революция мирная была, не то что на Майдане. Так что это они гоноровые, как вы, а не вы, как они. С Украины начался новый виток. Майдан его запустил.

21.55

– Яник – сука. У нього прориті бункери під церквою. Він же шахтьор, крот, риє під землею. Так і втік! – жінка в хутрі не стримує емоцій біля сцени на майдані Незалежності.

– Я сам из Крыма, с Феодосии, – каже їй 45-річний чоловік у білій куртці. – Если бы Янукович вступил, пусть вопреки мнению Украины, в Таможенный союз, мы бы пошли за Таможенный союз, но за него – никогда. Он сам по себе – урод.

– Урод. А чому ж ви за цього урода голосували? Взяли хабарі за свої голоси.

– В Крыму все говорят: почему Януковича выбрали? Потому что Ющенко всех кинул. А других вариантов не было. Юлю выбирать? Нет, конечно.

22.15

Літній чоловік біля наметів закурює цигарку.

– Нас приучили, что воровать – это нормально. Если знаете, что человек лжет, вы же не будете с ним общаться. А мы привыкли, что политик может лгать, и это – нормально. Я встречал людей, которые смотрят на Януковича и открыто говорят: если бы я был на его месте, тоже так бы воровал. Чуваку повезло.

22.30

Біля Українського дому сидять кілька чоловіків у касках.

– Под пулями политиков не было. Одни люди были. Мне говорили: "Уходи, сегодня зачистка. Стрелять будут. Бежим!" Я подумал: а как я потом со своей совестью буду договариваться? Видите – сидит человек в сторонке скромненько, у него голова дубинкой разбита, вся в бинтах. А эти политики сунутся на сцену и слезы пускают.

– Нас 20 лютого повинні були бомбити і на територію заводу "Арсенал" всіх зганяти.

– Розстріляти?

– Ну, не розстрілювати, але зганяти й арештовувати. У них цей план був. Думали ввести 20 тисяч армії, авіація вже готова була. Не вдалося їм, бо деякі "беркути" відмовилися. Міністерство оборони відказалося. І Янук поняв, що робить це – безсмислєнно.

1 березня, субота

21.17

Кілька майданівців курять біля Лядських воріт.

– Восток Украины – это трудяги, которые пашут в три смены. И пока имеют зарплату и работу, не возмущаются.

– Хай Путін забирає Крим, Донецьк, і вдавиться ними, а ми тут житимем пріпєваючи, – каже наймолодший. – В Україні 80 відсотків світового видобутку марганцю. А він у кожен сплав входить. Ми тільки одним марганцем можемо жити і ні про що не думати.

– Якщо Путін захопить Україну, першим ділом піде Галичину громити, – хитає головою сивий чоловік. – Це його давня ненависть. Не сподівайтеся, що тільки східною вдовольниться. Не можна йому давати зайти до нас ні на сантиметр.

22.25

Жінка плаче біля гори квітів і лампадок на вул. Інститутській:

– Знакомая моя, интеллигентная такая, стоит, говорит менту: если вы не уйдете, я сама возьму коктейль Молотова и буду бросать в вас. Буду брать патроны и вставлять их в оружие. Этот мент закрыл глаза и замолчал. Думали мы, что все будет хорошо, что всех убедим, что все поймут. Нет, только силу понимают.

– Знаешь, я уже одного хочу – покоя, – зітхає її співрозмовниця. – С трудом Майдан от Яныка отстояли, а тут другая чума прет.

2 березня, неділя

17.10

На сходах Українського дому курить літній чоловік у камуфляжі.

– Путін хоче зробити державу поліцейську, в якій всі б підчинялися.

– А хіба зараз не поліцейська? – каже руда жінка, на вигляд їй років 55. – Олігархи до цього привели. А наші діти мають тепер іти воювати. Хай своїх синів першими посилають політики. Порошенко хай свого сина Олексія пошле. Я, наприклад, стара жінка. Без чоловіка, одного сина маю. Я повинна його віддавати на війну? А з ким лишуся на старість?

– Знаєте, у мене теж син, і він зі мною стоїть тут на Майдані, і воювати, якщо треба, піде, – говорить чоловік.

– Чекайте. Моя дитина тільки чотири роки провчилась в університеті. І скільки я грошей на це навчання потратила! А тепер шо – все хай розлітається?

– Добре. А якщо я скажу, що, крім наших дітей, нікому Яника ловить?

– Знаєте, мені то до лампочки. У мене ніколи не було сім'ї, я ніколи нормально не жила. Ніколи, – жінка розвертається і йде.

16.30

Чоловік у дутій куртці розмовляє з жінкою в капелюшку і мережаних чорних рукавицях.

– Треба було думати, коли за Януковича голосували. А то вони кидалися на пакетик гречки, – обурюється чоловік.

– Прошу пана, ніхто за нього не голосував, а понаписували. І за Юльку не голосували.

– А зараз що будем робити? От що будем робити, як сюда прийдуть росіяни? – продовжує чоловік. – Ви знаєте, що може повернуться 1939 рік, коли із Західної України виселяли в Сибір? Тільки з одної Львівської області виселили 150 тисяч. А туда заганяли росіян. Путін до Києва буде рваться. Тому що Київ – це мать городов руських.

– У Крим зайшов, уже в Херсон пішов. По Запоріжжю ходить. Слухайте, виступали нині три богатирі? Вони ні чорта не роблять. Тих заколотників-добкіних можна було заарештувати того тижня.

– То три придурка. Про армію не думають. Не чухаються.

– Без допомоги НАТО не обійтися.

– Ви розумієте то, що кажете? Це начнеться Третя мірова війна. Вони тільки можуть кричати, що стурбовані, якісь санкції вводити проти Росії. Но щоб воювати за нас – Америка не піде, і Європа не піде. Це наша проблема. Зараз потрібно це питання людям рішати. Не Яценюку. Яценюк – це є дєрьмо.

17.00

Кілька жінок стоять біля сцени на Майдані. Одна розповідає:

– Мені розказувала лікарка зі Львова: тієї середи прийшла до неї жінка в поліклініку і проговорилася, що її син у "Беркуті". Лікарка: "Хай він іде звідти". А та: "Він гроші заробляє, це його робота". А лікарка: "Ви, пані, так не кажіть, бо за все є кара Божа". І тут за пару днів ці "беркути" верталися вже на Львів, як розформовані підрозділи, і той хлопець кинувся під машину. І коли його ховали, на похорон не прийшла ні одна людина. Тільки пару "беркутівців".

Зараз ви читаєте новину «"На похорон не прийшла ні одна людина. Тільки пару "беркутівців"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі