середа, 03 липня 2019 12:51

Коли на вокзалі спускався ескалатором, мене обступили шестеро

Коли Костянтин Бондаренко востаннє

Сміявся

П'ять хвилин тому, коли грав із 3-річною донькою. Прикидався вовком, а вона ховалася. На моє запитання, хто я, відповіла: "Як хто? Потвора звичайна". Просто біологічна класифікація: vulgaris. Сміюся постійно. Мене важко вивести з рівноваги або занурити в депресію.

Керував мотоциклом

2010-го. Приятель купив, а я провів тест-драйв. За кілька років до цього в одному торговельному центрі побачив Harley-Davidson, захотілося придбати. Задумав об'їхати на ньому всю країну, можливо – й Європу. Напевно, це була криза середнього віку, коли в більшості чоловіків з'являються божевільні ідеї. Навіть почав прицінюватися. Згодом обзавівся другою сім'єю й ідею полишив.

  Костянтин Бондаренко, 50 років, політичний консультант. Народився 2 травня 1969 року в місті Погребище Вінницької області. Батько викладав у технікумі предмет ”Сільськогосподарські машини та агрегати”, мати – філолог. Закінчив історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. Кандидат історичних наук. Викладав у Львівському політехнічному інституті. Керівник фонду ”Українська політика”. Автор восьми науково-публіцистичних і прозових книжок. У шлюбі вдруге. Дружина 36-річна Поліна – тележурналіст, зараз у декретній відпустці по догляду за 3-річною донькою Катериною. Разом виховують сина Олександра, 17 років, від попереднього шлюбу Поліни. Від свого першого шлюбу має доньку 26-річну Юлію та сина Лева, 25 років. Улюблений режисер – Бернардо Бертолуччі, письменник – Умберто Еко, місто – Відень, країни – Хорватія і Франція, напої – горілка і ”Тархун”. Має чотири собаки, дві кішки, кролика й папугу. Живе під Києвом у власному будинку. Колекціонує масонські артефакти
Костянтин Бондаренко, 50 років, політичний консультант. Народився 2 травня 1969 року в місті Погребище Вінницької області. Батько викладав у технікумі предмет ”Сільськогосподарські машини та агрегати”, мати – філолог. Закінчив історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. Кандидат історичних наук. Викладав у Львівському політехнічному інституті. Керівник фонду ”Українська політика”. Автор восьми науково-публіцистичних і прозових книжок. У шлюбі вдруге. Дружина 36-річна Поліна – тележурналіст, зараз у декретній відпустці по догляду за 3-річною донькою Катериною. Разом виховують сина Олександра, 17 років, від попереднього шлюбу Поліни. Від свого першого шлюбу має доньку 26-річну Юлію та сина Лева, 25 років. Улюблений режисер – Бернардо Бертолуччі, письменник – Умберто Еко, місто – Відень, країни – Хорватія і Франція, напої – горілка і ”Тархун”. Має чотири собаки, дві кішки, кролика й папугу. Живе під Києвом у власному будинку. Колекціонує масонські артефакти

Стояв у черзі

Щойно в супермаркеті – хвилин 15. Гортав Telegram. Кілька разів стояв дуже довго. 1981 року до мавзолею Леніна займали чергу о шостій ранку, а потрапляли всередину аж через чотири години. Вдруге була черга на Ейфелеву вежу. На кожен ярус треба було вистояти окремо. А потім ще раз – щоб спуститися. На вежу пішов фактично цілий день.

Втрачав

У жовтні торік у Брюсселі втратив паспорт, гроші і картки. Коли на вокзалі спускався ескалатором, мене обступили шестеро чорнявих чоловіків. У результаті – порізана сумка й відсутність портмоне. Я зателефонував у Київ до приятеля, він подзвонив до свого знайомого в Брюсселі, і мені привезли гроші. Ще п'ять днів міг нормально почуватися в Європі. Постійно гублю якісь дрібні речі. Але не телефон. Він завжди в руці.

Бачив сон

Не пам'ятаю. Сплю мало – чотири-п'ять годин, але, коли засинаю, можна стріляти під вухом – не почую. До 30 років снилася пустеля з якогось постапокаліптичного фільму: я пробирався в лабіринтах. Це були не жахи, а скоріше, тривожні відчуття.

Стріляв

У тир їжджу регулярно – маю кілька видів зброї: автомат "Сайга", подарункова інкрустована рушниця "Іж" і кілька пістолетів. Беру стандартну пачку патронів – 50 штук, і всі вистрілюю. Востаннє робив це з двоствольної рушниці, потім із приятелем обмінялися – і я випробував гвинтівку Драгунова. Для мене це елемент відпочинку. Полювати не ходжу.

Випивав

Не п'ю. Лікарі заборонили через подагру. Востаннє це робив у серпні торік – на весіллі сина пригубив 50 грамів горілки. З міцних напоїв віддаю перевагу або горілці, або коньяку. Пив дистиляти типу чачі, грапи або шнапсу. А от віскі не сприймаю.

Одягав костюм

На якусь урочистість у посольство Литви. Не дуже люблю костюми, особливо краватки. Це зобов'язує. А я проти умовностей.

Молився

Три тижні тому у віденському храмі. У самому центрі міста – грецька православна церква. Зайшов, бо відчув потребу. Була і цікавість, і щось ірраціональне.

Змінював життя

2011-го, коли вдруге одружився. З Поліною познайомилися на прес-конференції в Одесі. Потім списалися в соціальних мережах. Побралися через рік.

Готував

Два тижні тому робив плов – у Середній Азії навчили. Секрет хорошого плову – рис. Його не можна перемішувати, коли вариш. Спершу кладуть цибулю і моркву, курдючний жир. Усе це тушкується. Окремо вариться м'ясо. Рис засипається в киплячу олію і заливається шурпою, як кажуть узбеки. Далі додаєте бульйон і трошки води – щоб покривала рис на два-три пальці. Страва готова, коли вода википить.

Голодував

Останні півроку щопонеділка обмежую себе в їжі. Цілий день п'ю відвари й воду. Зараз переношу це спокійно, а перші рази відчував дискомфорт і роздратування. Це не чистка організму, а щоб краще засвоювалися певні трави – лікуюся у фітотерапевта з Білорусі. Він розробив для мене спеціальну дієту. 2009 року не їв п'ять діб у тюрмі: оголосив голодування, коли мене посадили за участь у несанкціонованому мітингу.

Купався в океані

У листопаді 2015-го подорожували сім'єю у Франції. На нічліг зупинилися в містечку Сен-Жан-де-Люз на кордоні з Італією. Поряд – Атлантичний океан. Хвилин п'ять поплавав – високі хвилі, температура води 10 градусів. Відчуття незвичайні. Люди в куртках дивилися на мене, як на божевільного.

Поповнював колекцію

Рік тому у Відні придбав масонську кружку ХІХ століття за 450 євро. Почав думати, чи треба, а дружина наполягла. Кілька років колекціоную масонські артефакти – кубки, персні, значки, кельми, фартухи. Маю понад сотню предметів. Купую на блошиних ринках в Європі та в антикварних магазинах. Колись цікавився історією масонства, й один із моїх романів присвячено масонам в Україні.

Зараз ви читаєте новину «Коли на вокзалі спускався ескалатором, мене обступили шестеро». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі