"Київські нас за бидло мають. Бандерівцями обзивають"

У понеділок біля села Пониква Бродівського району Львівської області копають картоплю. Власники коней плугами розорюють землю. Решта йдуть за ними з відрами.

Поле сім'ї Гузюків - 25 соток. Покликали на допомогу сусідів та родичів. Прийшли восьмеро людей. 43-річний фурман Андрій розорює рядки.

- Через ту пенсійну реформу молодим на старість помочі від держави не бачити, як своїх вух, - каже 67-річна Марія Тимків, сусідка Гузюків. – Тепер точно люди бунтувати будуть. Нову революцію вже мусять починати. Ні страху, ні совісті в того Януковича. От би його впрягти замість тих коней, най би потягав плуга. З нього добра скотина була б. Я з батогом позаду би йшла й поганяла того Ірода. Ох і періщила би по задниці.

- Та шо вам до тої реформи, цьотко, - відповідає Петро Гузюк, 53 роки. – Ви вже своє відробили. Але маєте сили Януковича поганяти – вперед, ми поможемо. До Януковича ше Юлю впрягти треба. І Ющенка. Він, пес, наніц країну звів.

- Е нє. Ти мені Юлю не рухай! Вона свята. То єдина жінка, яка ше боронить Україну. Я шоночі си за неї молю. А в неділю й свічку в церкві за її здоров'я поставила.

Дорогою повз поле йде чоловік у сірій куртці-вітрівці. Вітається, запитує про урожай.

- Чула, в других районах бульба файна вродила. А в нас ніц нема, - відповідає Ганна Гузюк, 51 рік. - По кілька метрів у рядку прогалини є. А ще скільки слимаки погризли. То свині будуть тішитися. А ми на хлібі й воді сидітимемо.

- Грошей нема, то ще й земля родити перестає. Я на заробітки в Київ їздив. Місяць на стройці був. Привіз додому майже 5 тисяч. За молочення комбайнеру заплатив, фурману - за то, шо поля виорав, до хати килима купив, бо жінка вже до печінок замучила. Ну і дітям до школи. Та й всьо, знову тре їхати. Ті київські нас за бидло мають. Бандерівцями обзивають. Спимо на якихось вонючих матрацах. То потім ті гроші ніц не милі.

От би Януковича впрягти замість коней, най би потягав плуга. З нього добра скотина була б. Я з батогом позаду би йшла й поганяла того Ірода. Ох і періщила би по задниці

Через поле люди теж збирають картоплю. Дві жінки сідають на мішки. Відкручують пластикову пляшку з компотом. По черзі п'ють .

- Стефо, я чула ваш Ігорко женити сі буде? Такі слухи по селу вже другий тиждень ходять, - каже жінка у синьому халаті й зеленій хустині.

- Ой, Марисю, плещуть собі язиками. Йому б і пора женитися, 22 роки як не як. Зустрічається з якоюсь там дівчиною ві Львові. Казав, що вони ше про женячку мови не мали.

- А я дві неділі тому на весіллі в родичів була. Двоюрідна сестра сина женила. Він якусь багату дівку собі найшов. Шо то за забава була! Я так наїлася, що ледве ходила. То в ресторані було, офіціанти як метелики літали навколо нас. Я ще голубця не встигла доїсти, як уже печінку несуть. Я за печінку, а переді мною шашлик ставлять. Ну і попробуй стриматися, шоб то всьо не покушати. Після першого заходу як бочка була. Мій потім обіжався, що я з ним не танцювала. То нехай твій Ігорко краще шукає собі багату дівку.

- Усе про кохання торочить. Але то малий ще, дурний. За рік-другий зрозуміє. Головне, щоб запізно не було.

Усе про кохання торочить. Але то малий ще, дурний. За рік-другий зрозуміє

На наступному полі картоплю збирають син із матір'ю.

- Ну шо, нічого тобі за роботу зі Львова не дзвонили? Нє? Та скільки ти ще вдома сидіти будеш? Шукай якусь роботу. Тобі вже двадцятка стукнула. Вивчили тебе на того офіціанта, а ти нічого робити не хочеш. Бачиш, у селі пекло суцільне. Я дурна була, шо невісткою в село пішла. Була б зараз панею в місті. Сиділа би собі на балконі й манікюри робила. А я в землі порпаюся, як кріт. Йди вже хоч стриптиз танцювати, чи що. Та м'язи в тебе є. Ще трохи підкачаєшся. Танцювати вмієш файно. Потрясеш дупою перед старушенціями, вони тобі долари в труси понапихають.

Кілька жінок сідають на порожні мішки. Дехто перевертає відро догори дном і вмощується на ньому.

- Ну шо там, Надю? Ти таки до Миколи не вернулася? - питає старша в наймолодшої.

- Нє, цьоцю. Нашо він мені такий п'янюга здався? Як сватався, то так у любові клявся. Казав, ні грама горілки до рота не візьме. А як тільки поженилися, із запоїв не виходить. Приходив додому і зразу спати лягав. То ще, добре якшо на своїх двох, деколи його дружки приносили. Жаль тільки, що малий без батька буде. Але я якось раду вже собі дам.

- То нічого, шо п'є. Зато люди дурного говорити по селу не будуть. А тепер обзиватимуть тебе по-всякому. Не файно так-во без мужика. Вже краще з п'яницею жити, ніж погану славу мати. Я зі своїм Федором 53 літа прожила. Пив як коняка, та ше й любив рукою до мене прикластися. Все стерпіла.