– Ця хустка мала особливе призначення – жінка мріяла подарувати її своїй майбутній невістці. Але цього не сталося, бо її син загинув на війні, – розповідає дружина священника, 32-річна Ольга Вольвин із міста Гайсин на Вінниччині. – Тому Людмила Анатоліївна передала цю хустину нашому храму.
Улітку 2014-го молодший син Людмили Менюк, 23-річний Станіслав, пішов добровольцем у штурмовий батальйон "Айдар" військовим медиком. Виніс із поля бою багатьох поранених.
– Станіслав не раз ходив у військкомат, – говорить Людмила Анатоліївна, 57 років. – Він не служив в армії, тому шансів потрапити на війну було мало. Син пояснював, що його медичний досвід потрібен на передовій. Не могла його відмовляти. Знала: рішення не змінить. Моє завдання було одне – благословити. Станіслав мав позивний "Арм", бо захоплювався армреслінгом. Був чемпіоном області. Я часто їздила до нього на передову, знала майже всіх хлопців, які з ним служили. 27 липня 2014 року готувалася до чергової поїздки, коли зателефонували та сповістили, що Станіслав загинув під містечком Лутугине на Луганщині. Пізніше хустку, яку хотіла подарувати майбутній невістці, передала до храму. Син нікого не зробив удовою.
Із січня 2016-го Людмила Менюк почала служити в окремому штурмовому батальйоні "Айдар". Стала головним сержантом штурмової роти, згодом – керівником бронетанкової служби. У лютому 2020-го комісована за станом здоров'я. Створювала мобільні групи психологів для підтримки учасників бойових дій.
Після початку повномасштабної війни Людмила Менюк повернулася на передову. Воює на Донецькому напрямку.
1 
1
Коментарі