Хлопець із Луганщини пропонував домовитися. Порадив йому давати хабарі у себе вдома

Коли Михайло Максимов востаннє

Влаштовував революцію

14 років тому на випускному вечорі в ліцеї. Вийшов на сцену, подякував класному керівникові і попросив не брати клас. У багатьох був шок, у мене за це "стріляли" кісточками черешні. Хоча частина вчителів мене заповажали: на наступний рік запросили працювати в ліцей. Максималізм для мене завжди був нормою. Сперечався з учителями, міг побитися за справедливість. Потім перед "класною" вибачався 10 років. Так і не почали нормально спілкуватися. Цей випадок став уроком: потрібно боротися під час, а не грюкати дверима після.

Пережив банкрутство

П'ять років тому. Вів заняття, консультував – усе добре. Вирішив удвічі підняти розцінки – залишився без клієнтів. Один офіс ще б окупив себе, але напередодні я орендував ще один – вирішив, пора розширятися. І найняв співробітника. Зарплату платив, а як його контролювати, які завдання ставити – незрозуміло. Зробив потрійну помилку. Довелося закрити обидва офіси, продати меблі й почати консультувати клієнтів удома.

Починав життя заново

У 18 років на другому курсі університету. Напередодні отримав права, збирався таксувати. Поверталися з батьком із дачі, я сидів за кермом. На машині, яка проїжджала повз, прочитав напис: "Швидко поїдеш – повільно повезуть". Пішов на обгін і злетів на узбіччя.

Батько місяць провів у лікарні, а я за тиждень уже був на заняттях. Аварія була підказкою – не туди рухаєшся. Після неї перестав грати в КВК, звільнився з роботи мережевим адміністратором у ліцеї. Сконцентрувався на навчанні та науці, зайнявся громадською діяльністю.

Михайло МАКСИМОВ, 31 рік, економіст і бізнес-консультант. Народився в Харкові. Батько – викладач юридичного інституту. Зараз – член-кореспондент Академії правових наук. Мати – викладач культпросвітучилища. ”У дитинстві мріяв стати машиністом. Знав напам’ять розклад потягів. Але коли дізнався, що цієї професії вчать у ПТУ, зрозумів: для мене – випускника фізико-математичного ліцею – це не підходить”. Закінчив Харківський університет за фахом ”економічна кібернетика”. Викладав у навчальних центрах, був СЕО-спеціалістом, програмістом, верстальником, керівником проектів. Тепер – аспірант економічного факультету університету, заступник голови ради молодих учених при Харківській облдержадміністрації. Консультує підприємців, викладає в IT-компанії. ”Найкращий відпочинок для мене – робота. Лягаю спати о другій ночі. Прокидаюся, коли висплюся”. Грав у Клубі веселих та кмітливих. 15 років займався бальними танцями. Двічі на тиждень відвідує тренажерний зал, раз – грає у футбол. Настільна книжка – ”Дао Лідера” Лао-цзи. Улюблений фільм – ”Ігри розуму”. Дружина Олена – власниця салону краси. Синові Олексію 2 роки — Автор: Віктор ФОМЕНКО

Штовхав фуру

2011 року, коли їхали автобусом на екскурсію в Будапешт. На трасі застряли в заторі – фура перегородила дорогу. Шосе вкрите льодом, вантажівка побуксувала і "сіла". За півтори години я не витримав: скільки можна сидіти, потрібно щось робити. 20 водіям запропонував фуру пересунути. "Це неможливо, – почув. – Ти що, 25 тонн!" А ми – раз, два, три – і зрушили вантажівку.

Одягав джинси

Два роки тому. Останні джинси порвалися, нових більше не купував. У якийсь момент почав відчувати енергетику одягу. Джинси роблять людину простою. Коли вбраний у сорочку й костюм, починаєш думати по-іншому: цей одяг змушує тримати планку і проявляти силу. Додому щодня повертаюся о 22:00. До другої ночі пишу програми або статті. Коли приходжу в костюмі, робочий настрій зберігається весь вечір.

Бігав

Постійно поспішаю, тому бігаю весь час. У свій розклад закладаю не рух кроком, а саме біг. Так повелося з дитинства: жив в одному районі, школа була в іншому, трамвай ходив рідко.

Пропонували хабар

Взимку під час сесії в університеті. Хлопець із Луганщини пропонував домовитися – не хотів здавати звіт з практики. Порадив йому давати хабарі у себе вдома.

Спілкувався з поліцейським

Минулого тижня в Туреччині. Купив палицю для селфі. Йшов аеропортом і на смартфон розповідав про події дня. Підійшов поліцейський і попросив показати телефон. Відео попросив видалити. Виявилося, в аеропорту знімати не можна. За день поліцейські зупиняли тричі. Турецькі поліцейські від наших відрізняються тим, що, крім порядку, більше нічого не хочуть.

Відчував страх

Днями в Афінах. Летів на економічну конференцію. З аеропорту добрався автобусом у центр міста. На годиннику – третя ночі, а до готелю треба ще пройти метрів 700. Попереду помітив двох підозрілих типів. Перейшов на протилежний бік вулиці і побіг. У кишені мав 150 доларів. Щодалі, то глухішим ставав район – повії, сутенери. Готель знайшов за навігатором.